Богдан Шиндер вилікувався від раку кісткового мозку

 

Хлопця п'ять разів відправляли додому вмирати

9-річний Богдан Шиндер із села Яблунівка Деражнянського району Хмельниччини цього року вперше після хвороби планує йти до школи.

— Почав хворіти в три з половиною роки, — розповідає мати Олена Шиндер. — У сина крутило ніжки, як у дорослих на зміну погоди. Мастили їх мазями. Коли це стало постійно, почали обстежуватись. Знайшли рак. Син якраз пішов у школу. Перший клас закінчив, а з другого ми весь час у лікарнях.

Батько Анатолій Шиндер говорить, що син мав метастази кісткового мозку, кісток і лімфи. Ракові клітини розійшлися по всьому тілу.

— Лікарі не хотіли з нами займатися. Спершу пройшли курс у Київській онколікарні. Довго там бути не могли, бо не місцеві. Після курсу хімії нас виписали додому на підтримуючі уколи, — пояснює мати. — Зв'язалися з центрами допомоги й волонтерами. Врешті звернулися в московський онкоцентр. Богдана взялися лікувати стовбуровими клітинами. Брали їх, очищували і вводили назад. Йому полегшало. На уколи їздили двічі, потім раз на місяць.

Олена згадує, найважче було пережити стрес і вірити, що дитина одужає.

— У нас є старша дєвочка Іра. Я її покинула з батьком вдома. Дев'ять місяців із Богданчиком була на лікуванні. Його постійно капали. То краще, то знову гірше. Після хімії крутилася голова, нудило. Як стане легше, питав, коли повернемося додому. В Яблунівці має хазяйство — чотирьох котів і папугу Сеню. Ще просить купити морську свинку чи хом'ячка. Любить тварин і багато читає.

Хлопець навчався вдома. До нього приходила вчителька Ірина, яка живе по сусідству.

— Навіть коли Богдану було зовсім погано, Іра лягала поруч і читала йому книжки. Не сильно відстав від програми. Проблеми лише з українською, бо писати не любить, — каже мати. — Як повернулися з Москви, виявили пухлину в животі. Медики в Києві вирізати не бралися. Волонтерка Ліля Куликівська написала в клініку німецького міста Франкфурта-на-Майні. Звідти лікар відповів, щоб оперували тут. З його рекомендаціями знову поїхали до Москви, там пухлину видалили. Остаточний курс хімії проходили вже в київському Інституті раку. Богданчик переніс 9 тяжких хіміотерапій. У серпні нам видали довідку, що ракових клітин у сина немає.

Після лікування Богдан із батьком поїхали на два тижні до Києво-Печерської лаври.

— Раніше син чогось боявся церков. Потім у нашому селі з'явився молодий священик, який подарував Богданові папужку. Малий став ходити на служби. Як їхав на лікування, познайомились із волонтеркою з Лаври. Допомогла організувати поїздку. Син живе при монастирі, помагає прибирати в печерах. Каже, йому там добре.

Олена Шиндер — соціальний працівник. Її чоловік — у відпустці по догляду за Богданом. Тримають корову й коня. Старша донька Ірина навчається в Барському педагогічному технікумі на Вінниччині.

— Боїться за брата, що хвороба повернеться. Відколи вступила, рідко бачаться. Мріємо зустрічатися частіше, як повноцінна родина, — говорить Олена.

— Богдана п'ять разів відправляли додому вмирати, — згадує онколог Вадим Ко­бись. — Тільки завдяки батькам, які наполягали на лікуванні, дитина прожила ще п'ять років. У хлопчика тяжка неоперабельна форма раку. Метастазами був уражений весь кістковий мозок. Для лікування застосували нові методи. Зараз у хлопчика температура, тому доведеться й далі обстежуватися. Але випадок унікальний. Будемо досліджувати його, щоб визначити нові методики подолання раку.

  90 тисяч українців помирає від раку щороку. Хворіє кожен четвертий чоловік і кожна шоста жінка. До 2020-го понад 200 тисяч українців матимуть онкологічні хвороби, за підрахунками ­вчених.

×