"Агресія є першим проявом шизофренії"

 

Киянка 37-річна Наталія Мазур дев'ять років прожила із чоловіком, який її бив.

— Через кілька місяців після весілля почалися запої. Піднімав на мене руку раз на півроку, потім частіше. Так бив, що зламав ребро. Потрапила в лікарню з підозрою на розрив селезінки. Стала роздратованою, не могла спати. Думала, якщо засну, він мене вб'є, — розповідає.

Розповісти комусь про насилля соромилася, синці гримувала. Чоловік просив пробачення, носив подарунки.

— Прощала, але коли починався запій, знову бив, часто при синові. Після розлучення прийшов до нас додому і порізав собі вени. Кров'ю на подушці написав синові: "Артем, прощай, люблю тебе та маму". Я якраз повернулася додому. Побачив мене, витягнув пістолет і погрожував застрелити. Я дивом втекла.

До домашнього насильства схильні невпевнені в собі, неуспішні чоловіки, боягузи. Вони часто п'ють. Коли б'ють і принижують дружину чи дітей, таким чином самостверджуються, пояснює Юлія Жаворонкова, 34 роки, психолог міжнародного жіночого правозахисного центру "Ла страда Україна".

— Буває, пара гуляє і раптом він пнув собаку ногою просто так. Це вже вихід агресії. Чи коли жінку привселюдно принижує: "Моя товстуха прийшла". До нашого центру зверталися жінки з поламаними руками, ногами, ребрами, носами, щелепами, але найчастіше — це травми голови. Насильники люблять бити в голову. У нас таких випадків багато. Телефонує жінка, яка терпить насильство 20 років. Під час розмови забуває слова, виключається. Каже: "Він мене б'є тільки в голову".

Домашнє насилля може бути симптомом психічної хвороби, зауважує професор психіатрії Ніна Коляденко.

— При деяких формах шизофренії агресія є першим симптомом. Близькі можуть приховувати хворобу, бо бояться побічних дій ліків. Домашнє насилля найчастіше буває через алкогольне марення ревнощів. Переконати чоловіка, що його підозри безпідставні, неможливо. Хворий не сприймає логіки. У цьому випадку потрібно лише лікувати.

Жертви страждають від неврозів і депресії. Нервове перенапруження переходить у тілесні хвороби. У людини прискорюється серцебиття, порушується сон, починаються закрепи.

— Довго лікували жінку, що вбила свого чоловіка, — розповідає психіатр. — Вона була мала та худа. Він, здоровий бугай, її систематично бив. Одного разу напав, коли смажила картоплю. У жінки в руках не було нічого, окрім сковорідки. І вона так вдарила свого великого чоловіка, що впав мертвий. Потім довго не могла повірити, що така, як вона, може вбити.

Здебільшого жінки терплять насильство десятиліттями. Часто не знають, куди піти, фінансово залежні від домашнього тирана. Інколи вживаються у роль жертви.

— Телефонує жінка, — продовжує Юлія Жаворонкова. — Чоловік її побив, зламав ногу. Коли виписалася з лікарні, написала заяву до міліції. Він почав просити пробачення. Вона заяву забрала, бо не хоче йому псувати життя. Мати їй каже: "Така наша доля". Її теж усе життя бив чоловік.

У родині з домашнім насиллям дівчата часто виростають жертвами, хлопці — насильниками.

— Коли жили з чоловіком, син міг плюнути на мене, — каже Наталія Мазур. — Не слухався, вчитися і тренуватися не хотів. Ми пройшли багато психологів. Зараз, якщо він бачить, як чоловік б'є жінку, то каже: "Мамо, давай зателефонуємо в міліцію".

×