"Мене мучить дух ненародженої дитини, - зізнається киянка Тетяна по телефону. - Два роки тому я завагітніла. Лікарі порадили зірвати вагітність, бо плід був поза маткою. Під час пологів я могла померти. Тиждень вагалась, але чоловік заставив піти на аборт".
Тетяна живе у шлюбі з Леонідом, 34 роки. Має сина від першого шлюбу.
"Дуже хотіла донечку, відчувала, що вона має народитися, - зізнається. - На аборт поїхала з подругою у п'ятницю, - схлипує у слухавку. - Після того усе тіло боліло, вихідні я проплакала. Ходила до психолога, у церкві висповідалася, бо знала, що це гріх".
З наступного тижня почала чути дитячий плач.
"У сусідів були малі діти. Чоловік нічого не чув, але заспокоював мене, що то вони плачуть. Щоночі я прокидалася у сльозах. Снилось, що по хмарах ходжу, намагаюсь зловити своє немовлятко. А воно утікає від мене, але рук простягає, махає. Ловлю його на ручки, а дівчинка перетворюється на ляльку. Досі сняться жахи. Ця дитинка мала народитися, а я їй життя вкоротила. Хочемо з чоловіком свою дитинку, але поки що я завагітніти не можу".
Столичний біоенергетик Мирослав Олійник каже, що у давнину через аборт жінку відлучали від церкви на 20 років
"Чуєте плач — бо каєтеся у гріху. Жінка, яка йде на аборт, повинна розуміти, що ненароджена дитина переслідуватиме її, - каже Мирослав Іванович. - Після смерті мати обов'язково зустрінеться з душами своїх убитих під час аборту дітей. Відмолити убивство дитини дуже важко. Моліться за упокій її душі, ставте свічки за ненародженого у церкві. Тоді снитися перестане. Жінки, які роблять аборти, розлучаються і залишаються самотніми".
3 
1
Коментарі
4