Житомирянка Софія Орлова приїхала у Київ у 2003 році на навчання. Позаторік вийшла заміж за киянина. Живе зі свекрами, чоловіковим братом, його дружиною та 4-річним сином.
"Нас живе три сім'ї живе в одній квартирі, - розповідає Софія. – Кожен ранок я прокидаюся через те, що брат кричить на дитину. Синочок його не хоче о сьомій годині прокидатися. Вони дитину з ліжка піднімають з ремінем, кричать на нього, а він плаче. Свекруха займає на кухні усі камфори. Каву зварити я не можу, йдемо з чоловіком на роботу не поснідавши. Затримуємося якнайдовше в офісі, щоб вдома усі повечеряли, прийняли ванну і забралися у свої кімнати".
Сім'я мешкає у 3-кімнатній квартирі в хрущівці біля метро Дарниця.
"Сил моїх більше нема. Після Нового року плануємо з чоловіком знімати квартиру. На диво, єдина нормальна людина в їхній сім'ї – мій чоловік. Він усе розуміє, бачить,як я мучуся, вже зараз готовий до переїзду, але грошей постійно не вистачає. Свекор з запоїв не виходить, дружина брата – істеричка. Сварки зчиняє ні з чого і щодня. Отак у скандалах засинаємо і прокидаємось. Не знаю, як може три покоління жити під одним дахом, але наша сім'я вижити у трикімнатній квартирі не може. Це точно!".
Психолог Інна Опейда радить молодій сім'ї не затягувати з переїздом.
"Співжиття під одним дахом для багатьох сімей закінчується розлученням. Вам пощастило, що чоловік люблячий і розуміючий. Більшість не любить, коли їхніх родичів ображають. Навіть якщо вони поводять себе безпардонно, в очах чоловіка або дружини сім'я, у якій народилися – це святе".
Знайти спільну мову людям різного покоління важко, але порозумітися з родинами-однолітками іноді набагато складніше.
"Софії випало непросте випробування. Її молода сім'я ділить квадратні метри з братом чоловіка і його сім'єю. Брат старший, його дружина першою прийшла у невістки. Дійти спільної мови з ними непросто, бо вони живуть за своїми правилами і законами. До того ж першу невістку завжди люблять більше за другу і третю. На зятів це правило теж поширюється".
3 
1
Коментарі