Киянка 23-річна Олена Лоран повісила шість білбордів на Оболонських Липках. У них дякує 32-річному бізнесмену Андрієві за подаровані їй шубу, машину, губи та відпочинок. "Спасібушечки за капусту", — написано на одному з них. На білборді фото Олени, в її руках — пучок салату. Рекламні щити висять уздовж вул. Героїв Сталінграда. Цією дорогою коханий Олени Андрій їздить на роботу. За білборди платила сама. Хотіла зробити сюрприз коханому, заодно стати популярною.
Секретами "правильної поведінки" із багатими кавалерами Олена поділилась із кореспондентом Gazeta.ua
Нормальному чоловіку не треба казати: "Купи мені те і те". Якщо він бачить, що дівчина в сукні за 200 гривень, то він же не дебіл, щоб не зрозуміти, що їй потрібна гарна сукня. Тому я ніколи нічого не кажу. Якщо щось треба — можу натякнути. Типу: "В мене вкрали ноутбук". Нормальний чоловік купить і принесе.
У багатого чоловіка дівчат, які за ним бігають, вистачає. А коли дівчина з характером, то це натискає в мізках кнопку "добитися". Чоловік же по природі мисливець.
Якщо повністю залежиш від людини, яка забезпечує, то вже не можеш накричати, прогнати. Це гра ва-банк. Бо він може не піти, а може і піти. Але якщо дівчина впевнена в собі, то скаже як я: "Слухай, як не ти, то хтось інший. Чого ти мені голову морочиш?".
Якщо чоловік не хотів мені купувати телефон, на наступне наше побачення я приходила з новим телефоном. Питає: "А хто?". Відповідаю: "Яка різниця? Ти ж мені його не купив". Хай сидить і думає, хто подарував і за що. Коли чоловік каже: "Я тобі це не куплю, бо воно тобі не треба", я відповідаю: "Треба воно мені чи ні, вирішувати мені. Але ти прекрасно знаєш, якщо я це захочу, то не важливо, купиш мені це ти, чи хтось інший".
Або ставлю перед фактом. Дзвоню і кажу: "Я зараз заїду до тебе за грошима. Дай мені, будь ласка, стільки-то". Чи: "Я відклала в магазині стільки-то речей. Ти коли зможеш їх забрати?". Якщо це крупна сума, то кажу за вечерею: "Ой, я просто закохалась в ті чобітки. Жити без них не можу". Якщо в чоловіка вистачило розуму заробити гроші, то вистачить зрозуміти натяк.
Інколи в чоловіків проскакує жадібність. Жадібних можна визначити в ресторані. Якщо не залишає хороших чайових офіціантам, а сидить і чекає на здачу 20 гривень, то це жлобяра. Треба розвертатися і йти.
Не зв'язуюсь з одруженими чоловіками, бо він все одно залишиться в сім'ї. Це беззмістовні стосунки. В мене був такий один, але про це я не знала. Ніколи не казав мені: "Не пиши і не дзвони ввечері", і я раз написала: "Я соскучилась". Тут же передзвонює дружина і каже: "Кто это?". Почала погрожувати, що відірве мені голову. Воно мені треба?
В нічних клубах не знайомлюся, бо там одноразові варіанти. Це або безгрошові тусовщики, або жлоби. Не дай Бог з ними повестися — дурної слави не обберешся ніколи. В них сьогодні Катя, завтра Леся, післязавтра Маша, Даша.
На бізнес-ланчах також важко познайомитися. Впливова людина не підійде і не скаже: "Я тут поміж переговорами з Ахметовим хочу з тобою познайомитися".
Не варто з чоловіком спати в перший вечір знайомства. Якщо йому дати все, що він хоче спочатку, то він піде.
Ніколи не готую чоловікам їжу, бо вони цього не цінують.
2 
1
Коментарі
83