Сімейний психотерапевт Майк Лірі склав список поширених батьківських помилок.

Про це пише psychologies

"Скільки разів я бачив, як благі наміри батьків приводили через роки до найсумніших наслідків, включаючи самоушкодження, самогубство і вбивство".

Якщо ви не хочете нашкодити своїм дітям, не потрібно:

1. Давати їм занадто велику свободу вибору. Батьки часто думають, що чим більше варіантів дати дитині, тим краще. А насправді діти буквально захлинаються в цьому морі достатку.

2. Хвалити їх за все, що вони роблять. Багато дітей сьогодні підсіли на похвали, як на наркотик. Вони пальцем не поворухнуть, якщо їх не чекає заохочення.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 17 простих способів, як заробити підлітку

3. Намагатися зробити дітей щасливими. У них інше завдання - вчитися самим шукати своє щастя. Вам не вдасться вольовим зусиллям зробити їх щасливими.

4. Надмірно балувати. До чого це веде? Діти починають думати, що щастя полягає у володінні. В результаті їх життя перетворюється в гонку за цілями, досягнення яких ніколи не приносить їм задоволення. А це може призводити до проблем із залежністю і нав'язливих станів.

5. Перевантажувати їх. Типовий випадок - заняття спортом. Багато батьків помилково вірять в те, що якщо дитина постійно зайнята, це вбереже її від проблем. Насправді це часто веде до вигорання або агресивної поведінки.

6. Думати, що головне - це інтелектуальний розвиток. Це велика спокуса для батьків - переконувати дитину, що немає нічого важливішого за інтелектуальні успіхи. Але такі діти нерідко стають зарозумілими і вважають оточуючих дурнями. А таких людей ніхто не любить.

7. Вважати, що суворе релігійне виховання прищепить їм правильні цінності і вбереже від усього поганого. Як тільки така дитина зіткнеться з проявом лицемірства у батьків або розрекламованих духовних лідерів, картковий будиночок почне швидко руйнуватися.

8. Замовчувати важливі теми - такі, як секс. Багатьох батьків приводить в жах сама думка, що можна говорити про секс, і вони всіляко оберігають дитину від подібних розмов. Але мені доводилося зустрічати 13-річних дівчаток, які завагітніли тільки заради того, щоб шокувати батьків.

9. Надмірно критикувати дитину за помилки. Одна з поширених помилок - думати, що виняткова вимогливість робить дітей краще. Таких дітей спонукають до досконалості в усьому, починаючи від зовнішнього вигляду і вміння завоювати прихильність інших людей і закінчуючи успіхами в спорті та навчанні. Але якщо станеться невдача, вони думають, що нічого не варті. Їх охоплює така злість, що іноді справа доходить до самоушкоджень і навіть до суїциду.

10. Соромити, ігнорувати, погрожувати. Ніколи не кажіть і не натякайте, що не будете любити дитину, якщо вона провиниться. Деякі батьки думають таким чином домогтися слухняності. Але це уявна перемога. В душі дитини поселяється страх бути відкинутою.

 

11. Навантажувати їх відповідальністю не за віком. Зараз я працюю з трьома клієнтами, яким в дуже ранньому віці, практично з чотирьох років довелося самостійно піклуватися про своє харчування або відповідати за братів і сестер. Такі діти, виростаючи, часто не хочуть продовжувати рід, пояснюючи це тим, що більше не хочуть займатися вихованням.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Топ-5 невдалих причин народжувати дитину

12. Дозволяти їм скільки завгодно сидіти біля телевізора і комп'ютера. Список можна продовжити - відеоігри і смартфони теж з цього ряду. Я знаю одну сім'ю, де мама і син-підліток без кінця обмінюються повідомленнями і ніхто їм більше не потрібен.

13. Не дозволяти їм нудьгувати. Є батьки, які вважають, що дітей треба постійно займати різними справами і стежити, щоб ті ні в якому разі не занудьгували. Але тоді у дітей не розвивається креативність і вміння самостійно справлятися з нудьгою.

14. Звільняти їх від відповідальності за свої дії. Мені зустрічаються батьки, які із кращих спонукань прагнуть позбавити дітей будь-яких переживань, пов'язаних з втратами: скажімо, тут же купують нову іграшку замість зламаної. Якщо у підлітка виникають проблеми з законом, роблять все, щоб він уникнув відповідальності. А потім дивуються, чому дитина нічого не поважає і не цінує. Потрібно зрозуміти: втрати допомагають нам стати мудрішими і на власному досвіді розібратися, що можна і чого не можна робити.

15. Не дозволяти їм грати в "небезпечні" гри. Діти в лісових дитячих садках (формат дошкільної освіти для дітей від трьох до шести років, при якому діти проводять більшу частину часу на свіжому повітрі. Якою б не була погода, діти і вихователі грають, досліджують навколишній світ і вивчають ліс та інші природні ландшафти - Gazeta.ua) набагато менше хворіють, краще адаптовані і успішніше справляються з проблемами, ніж їх однолітки, які відвідують дитячі садки, розташовані в закритих приміщеннях.

16. Не розпитувати їх. Діти відчувають себе добре, у них немає проблем зі сном, коли батькам відверто цікаво, як пройшов їх день, що відбувається в їхньому житті, особливо те, що самі діти вважають важливим.

17. Не читати книжки вголос. Коли малюкові читають, йому доводиться сидіти спокійно, не шуміти і задіяти уяву. Ці навички знадобляться йому в школі: не важко буде уважно слухати вчителя, а уява дозволить розвинути креативність.

 

18. Занадто рано позбавляти дитину соски. Є думка, що соска - це зримий символ незахищеності, і тому батьки намагаються швидше відучити від неї дитину, замість того щоб допомагати їй відчувати себе в безпеці, і тоді необхідність у пустушці відпаде сама собою. У мене є дорослі пацієнти, які до сих пір крадькома смокчуть пальці.

19. Перегодовувати. І ще питати: "Ну ти як, наївся?". Багато дітей після цього просять добавки: спрацьовує зашита в нас давня програма, яка була життєво необхідна людині в ті часи, коли їжі було недостатньо. Дитина привчається до почуття перенасичення, а її шлунок адаптується до таких обсягів як до норми і розтягується.

20. Шльопати. Тілесні покарання не працюють, працює тільки любов. У моїй практиці було багато пацієнтів, яких виховували за принципом "пошкодуєш різку - зіпсуєш дитя", але результат був прямо протилежний намірам: вони виросли розлюченими, агресивними, брехливими або заляканими, що нагадують живі автомати.

 

Розлучення батьків у будь-якому випадку стане для дітей стресом. Але у ваших силах допомогти їм впоратися з переживаннями.

×