"До трьох років діти не бачать суттєвої різниці між собою, – вважає психолог Наталя Лобова, 64 роки. – Якщо вже більше п'яти, то це вже помітніше. Особливо, коли батьки відразу після народження всю увагу концентрують на меншій дитині. Якщо займатися лише меншою дитиною - старша стає самотньою. Коли мала різниця, то старша дитина ще не так розуміє, що увага батьків кудись переключилась більше. А коли вона вже самостійна, то вона має обов'язково утворювати разом з батьками ту групу, яка буде доглядати маленького члена сім'ї"
Якщо про це забути, то наслідки можуть бути плачевними.
" Колись я консультувала дівчинку яка стала некерованою після народження сестрички. Їй було 5 років. Хоча батьки, якось може вже й вимушено, давали їй більше уваги, але всеодно для неї то вже був ворог, – пригадала зі своєї практики психолог. – А коли ми з нею тут грали у гру, то я їй розповіла історію: "Жила сім'я слоників. Коли в них не було що їсти вони вирушили в дорогу в пошуках кращих місць. Їм потрібно було перейти через пустелю. От іде попереду великий слоник-тато, за ним слониха, потім маленьке слоненя, а за ним – ще менше, яке відстає. Воно вже впало в пісок, його почало засипати. Як ти думаєш, що зробило слоненя, яке йшло перед ним?" Вона взяла того слоника і як вдарить! Фігурки були мармурові, то аж надщербились. Тобто, маленьке для неї – це перешкода. "
Але коли різниця між дітьми мала, це також проблемно.
" Думаючи про наступну дитину необхідно думати не стільки про вік скільки про умови, які необхідно буде створювати для них, – зазначила Наталя Тимофіївна. – Тут постають і матеріальні питання, і фізичні. Коли велика відстань між народженнями дітей: 10-15 років, то це вже не молода мама і їй важче обходитись із немовлям. Ще старші діти – у 10-15 років можуть і сказати: "В мене свої обов'язки, свої справи. Навіщо? Ти собі це народила? То й займайся". Ще до 10 років вони можуть просити, а от після 10, вже можуть відкрито висловлювати невдоволення."
Є ще проблема однієї дитини.
"Буває, що син чи дочка, усвідомлюючи можливу появу братика чи сестрички, каже: "Як, ще з кимось це ділити?" А батьки ще беруть та й відповідають: "Це не для тебе це для нас" – "Ну, то й будете бавити". Хоча, моя особиста думка, що установка на братів-сестер є у всіх дітей. Що менша різниця – менше оцих вікових проблем, ревнощів. За питання кількості і періодичності народжень дітей необхідно думати ще до укладання шлюбу. У пару необхідно собі брати того хто любить дітей, - пояснює психолог. - Якщо вони обоє люблять дітей, то дитячих ревнощів, не буде. Якщо батьки відкриті, то вони відчувають серцем нудьгу дитини, зрозуміють її вередливість, розберуться із почуттям її самотності."
3 
1
Коментарі