За статистикою, у кожній області на обліку перебувають по 1-1,5 тис. дітей, які втікали чи можуть утекти з дому. Кореспондент Gazeta.ua поцікавився у столичного дитячого психолога Валентини Домської, чому підлітки втікають від батьків.
"Діти усе відчувають і переносять удесятеро важче, ніж дорослі, - каже Валентина. - Втеча для них — це спосіб самореалізуватися. Люблять за допомогою втечі мститися за щось. Іноді вдаються до такого сценарію, коли не можуть більше терпіти образи і приниження."
За спостереженням психолога, діти втікають не тільки від алкоголіків і наркоманів.
"На вулиці багато підлітків із забезпечених сімей, - говорить психолог. - Я маю сотні прикладів, де у дитини було все, але не вистачало любові і поваги. Іграшки і поїздки у Діснейленд з нянями не можуть замінити маминої ласки і татової турботи. Дитині треба, аби її чули і вислухали".
Ділиться кількома життєвими історіями з власної практики.
"В одній сім'ї, де тато юрист, а мама — власниця кількох салонів краси, зі школи не повернувся їхній син семикласник Ігор. Батьки тільки опівночі, коли повернулись додому, довідались, що дитина не спить у своєму ліжечку. Вони на малого взагалі не звертали уваги. Думали, що повний холодильник і комп'ютер з іграми, дадуть їхньому синові відчуття щасливого дитинства. Дитину знайшли наступного дня на вокзалі. Дітей часто знаходять у найбільш людних місцях — на вокзалах, ринках, центральних універмагах, біля храмів".
На втечу з дому найчастіше наважуються 12-річні.
"Зазвичай роблять це для того, щоб звернути увагу на себе, продемонструвати свою самостійність. Часто йдуть на втечу після сварки з батьками або через проблеми у школі, втікаючи від відповідальності і не бажаючи визнавати свою вину".
12-річний Олександр з Кіровоградщини у серпні втік з дому. Два місяці він подорожував Україною.
"Саша уже три рази з дому втікав, - каже його тітка Олена Дмитрівна. – Перший раз торік на весні. Його в Кіровограді через два дні зловили на вокзалі. У його матері ще двоє дітей. Батько в Москві на будівництві Сім'я нормальна, батько гарно заробляє, але Саша на вулицю втікає, бо йому там цікаво".
Каже, сім'я одразу не зрозуміла, що хлопець втік з дому.
"Ми ж не зразу зрозуміли, що він пропав. Бо він ще у січні після свят за наколядовані гроші в Одесу поїхав на чотири дні. Погуляв і вернувся. Коли 8 днів вдома не ночував, мама звернулась до сільського голови і директора школи".
Хлопець пішов з дому у кінці серпня, коли родичі мали картоплю копати.
"Санька крутився, нічого робити не хотів. Вранці відпросився зі старшим сусідом Дмитром на річку. Діма додому вернувся, а наш — ні. Він навіть другу не сказав, куди поїхав".
У Кіровоград з села на електричці доїхав, а до Києва - на автобусі. Ночував на вокзалі.
"Їсти ходив під ресторани, - каже хлопець. - Там після 10 ранку відходи виносять. Раз знайшли півпіци і салати в лотках. Але найбільша лафа, коли супермаркети виносять прострочені продукти. Раз блоками йогурти викидали. Головне встигнути. Бо бомжі там чергу ще з шести ранку займають. За ними важко прорватися".
Коли у вересні похолодало і почалися дощі, ходив ночувати до друга Ярослава, з яким познайомився на столичній Оболоні. Зловили дитину на вокзалі.
1 
1
Коментарі