"Після того, як дочка виїхала в Італію, внучка від рук відбилася, - зізнається Олена Володимирівна з Київщини. - Водиться з ким попало. Мама їй щомісяця 300 євро відправляє. Внучці раду дати не можу. Після школи взагалі страх втратила. І наркотики пробувала, і п'яна додому поверталася. На дискотеки не пускаю, то вона через вікно втікає. Раніше хоч маму боялась, а тепер і вона для неї не авторитет. Раз на тиждень бачить по "Скайпу", щомісяця говорить по телефону. Як взяти її під контроль, не знаю".
Діти заробітчан часто поводяться гірше за своїх однолітків, бо залишаються без контролю, ростуть самі по собі. Про це кореспонденту Gazeta.ua розповіла столичний психолог Людмила Герасимчук.
"Як це не прикро констатувати, все частіше українські діти стають сиротами при живих батьках, - говорить Людмила. - Зараз ми переживаємо наслідки 2000-х років, коли тисячі українських мам і тат покидали свої сім'ї, щоб заробити копійку за кордоном".
За словами психолога, така вимушена розлука батьків і дітей не проходить безслідно.
"Туга і самотність часто виливається у невимовну агресію до всіх і кожного. За багатьма дослідженнями діти заробітчан раніше починають пити і курити. Батьків не замінять ні баба з дідом, ані тітка з дядьком. Родичі швидко втрачають авторитет в очах підлітків. Знайти вплив на дитину у 14-16 років дуже непросто. Будь-яку заборону вони сприймають, як команду "фас". Тому не дивуйтеся, що на ваші прохання відреагують повністю навпаки".
Багатьох дітей псують гроші, якими батьки-заробітчани намагаються замінити свою любов.
"На моїх очах виросло багато дітей, які з 1 до 11 класу були без мами, - каже Герасимчук. - Більшість вже з сьомого класу починали прогулювати уроки. Думка вчителів і завучів їх не цікавила. Особливо неконтрольованими ставали учні, які у 13-14 років вже мали чималі кишенькові гроші при собі. Матеріальна незалежність і відчуття вседозволеності часто стають для підлітків згубними. Крім цигарок і алкоголю, у хід ідуть наркотики. Часто про згубні звички не довідуються навіть найближчі родичі-доглядачі".
За спостереженням психолога, контакт з батьками діти втрачають через півтора-два роки розлуки.
"Дітям важко пробачити батьків, які вирушили у світи по гроші, аби забезпечити своїх нащадків усім необхідним. Любов не подарує ні куплене нове плаття, ні 300 євро, ні мопед. Таку довгу розлуку діти часто сприймають як зраду. Гнів і образа настільки закарбовуються у дитячій пам'яті, що через півтора-два роки вони не знають, про що говорити з батьками-заробітчанами по телефону".
5 
1
Коментарі