Як розказати дитині про війну?

"До наших сусідів переїхали родичі з Донеччини, - пише Валерія Лящук із Києва. – З ними прибув хлопчик – ровесник мого сина. Обом по 5 років. Тепер вони разом граються на дитячому майданчику. Вчора Олег прийшов додому і почав розпитувати у тата, що таке війна, біженці і сепаратисти. Сусідська дитина про все йому розказала. Ми намагаємося при ньому новини не дивитися, щоб не травмувати дитячу психіку. Як варто розповідати дитині про війну?"

За порадою звертаємося до столичного сімейного психолога Ірини Симоненко.

"Головне не показувати біля дитини свої страх, паніку та занепокоєння, - радить Симоненко. – Ваші емоції передадуться доньці чи сину моментально. Ви можете обмежити перегляд новин про антитерористичну операцію на Донеччині і Луганщині, не дивитися телевізор, коли у кімнаті дитина, але не говорити про це з дитиною взагалі – просто не маєте права".

За словами Симоненко, в іншому випадку донька чи син довідаються про це самі – від друзів, сусідів, вчителів, однокласників.

"Не заперечуйте того, що в країні зараз неспокійно, - радить психолог. - Просто поясніть дитині, що вона під захистом і опікою, що їй нічого не загрожує. Якщо будете заперечувати те, що відбувається насправді, діти вважатимуть вас брехунами або боягузами".

Розповідати про війну варто дітям шкільного віку.

"Розмову варто вести з дитиною, якій уже є 5-6 років, - говорить Ірина Сергіївна. – Для початку спробуйте заспокоїти дитину. Якщо у гарячій точці зараз перебуває її батько, дядько чи дідусь, то про це краще не говорити. Через хвилювання у дитини може порушитися дитячий сон, зникне апетит. Розповідати треба на протиставленні: що є погане, а що добре; що робити можна, а чого не варто".

Під час спілкування з дитиною краще утримуватися від слів "смерть", "кров", "вбивство".

"Не дивуйтеся, якщо на дитячому майданчику замість футболу діти знову почнуть гратися у війну, - каже Симоненко. - Дитина може стати агресивною, змінити ставлення до друзів і батьків, почати битися. Якщо бачите неповоротні зміни, затягувати не варто. Швидше зверніться до психолога".

×