Всеукраїнський тур гурту Mad Heads

21 листопада – 17 грудня

22 міста відвідає київська рок-група Mad Heads у всеукраїнському турне на підтримку свого восьмого студійного альбому "8". Триватимуть гастролі з 21 листопада по 17 грудня. Лідер гурту Вадим Красноокий, 41 рік, розповідає про п'ять пісень із нової платівки

"Молода кров"

Пісню присвятили бійцям АТО й загиблим на Майдані. Під час запису щоразу переживав трагедію, коли її співав. Щоб якісно передати емоцію, вокалісту треба нею володіти. А якщо емоція володіє ним – то голос зривається. Мені треба було достатню кількість разів заспівати, щоб звикнути до тих сильних відчуттів.

 

Коли виконую "Молоду кров", перед очима не якийсь один кадр із Майдану. Всі події проносяться, як швидко перемотаний фільм. Коли вбивали людей, які закривалися дерев'яними щитами, це були постріли в серця багатьох. Знищували мрію, що ми можемо все вирішити мирним шляхом.

Так збіглося символічно – тур стартує 21 листопада. Це початок двох українських революцій, обох Майданів. Тому вирішив, що гастролі – це місія з витіснення російського культурного продукту, який сюди нав'язували. Війна з Росією – це війна не націй, а світоглядів. Росія живе у совку, який зараз намагається модернізувати. Україна прагне стати сучасною європейською країною. Але це – тільки прагнення, бо всередині ми – також совки. Хіба молодь уже практично – ні.

"Куда ведут мечты"

Одна з найдавніше написаних пісень в альбомі. Створювали її 2007-го як саундтрек до фільму "Фабрика щастя" Ахтема Сеїтаблаєва. Це сімейна комедія, що з гумором намагається відповісти на запитання – що таке щастя. Писали під конкретні сцени. Коли режисер у монтажній почав складати картину докупи, йому дуже сподобалася пісня "Найкраща мить". Сказав, лягає ідеально і йому більше нічого не треба. Фільм знімали тут, однак події в ньому відбуваються в якомусь російському городе N. Питаю в Ахтема: як замовники зреагують на те, що в картині звучить україномовна пісня. Вже тоді вони неоднозначно ставилися до таких речей. Але пісню залишили, хоча був варіант на російський ринок запустити мелодію без вокалу.

"Куда ведут мечты" за настроєм – ностальгічно рок-н-рольна.

"Ананасовий експрес"

Назва походить від сорту марихуани. Настрій пісні – хуліганський і веселий, але є там і конфлікт. З першої поїздки до США виніс, що тамтешнє суспільство далеке від ідеалу. Відчувається, що широка аудиторія досі контролюється теликом і не усвідомлює цього. Лояльне ставлення до марихуани в Штатах – загальновідоме. Нам казали приблизно таке: ви ж музиканти, вам – треба, а ми і не відмовлялися. Вважаю, що в Україні тема "травки" сильно демонізована. Насправді алкоголь і тютюн – шкідливіші фізично й соціально. Під впливом спиртного відбувається 90 відсотків побутових убивств. Натомість любителі марихуани зазвичай миролюбні. Комусь просто не вигідно міняти грошові потоки.

"Йо-хо-хо"

Час від часу звертаємося до морської піратської теми. Пірати – рок-н‑рольники тих часів. Мандрівний стиль життя перегукується. Виступаємо понад 100 разів на рік. Інколи – у селах: там публіка дуже щира. Найцікавіше починається після концертів. Збираються місцеві вершки, і з ними треба вміти на рівних тримати чарку. Якось у селі на Дніпропетровщині нам ще й в дорогу дали літровий графин самогонки. Стояв потім рік на репетиційній базі, бо важко згадували той вечір і чіпати його не хотіли.

"Я на горі" – з Василем Попадюком

На лижі мене поставив Ігор Пелих (тележурналіст, музикант, загинув у автокатастрофі 2009-го 35-річним. – "Країна"). Захоплююсь ними вже років вісім. А для запису карпатських мотивів у пісні залучили Василя Попадюка. Познайомились на фестивалі в Канаді. Спочатку не знали, хто це. Він у житті дуже простий, вчив нас замовляти каву. В Америці стандартна кава – велика і неміцна, нам не смакує. Потім травили анекдоти. Послухати його виступ не вдалося, бо виходили на сцену наступні й готувалися за лаштунками. Вже у Києві подивилися відео і зрозуміли, що Попадюк – музикант світового рівня. Виходить на сцену, бере скрипку і працює віртуозно. Це розуміють навіть далекі від музики. Крім комерційних виступів, часто грає спонтанно. У Києві зайшов на наш концерт у невеликому пабі, утнув пару речей на сцені. Потім заїхали на студію. За 20 хвилин записали дві пісні. Попадюку не треба довго готуватися – грає одразу, імпровізує. Розумієш, що перед тобою – феномен. Треба якось автограф узяти й сфотографуватися.

×