П'ятниця, 15 квітня, 15:03
– Голова завалюється, тримай добре. Униз сходами я піду вперед. Там важче, – каже сестрі Любові 48-річна Тетяна Філіпова з Кремінної на Луганщині. Хочуть перенести у підвал паралізовану 74-річну матір.
– Обстріли почалися увечері, і всю ніч гупало, – розповідає Тетяна. – Мама не говорить, але бачимо, що реагує на них. Не спала зовсім. У підвалі буде спокійніше, хоч не уявляю, як її там зігріти. Зараз маємо бутель гарячої води і розпечену цеглину. Знайома волонтерка принесла пелюшки, мазь від пролежнів і підгузки. Сказала, що виїжджає, навряд чи повернеться.
Філіповим пропонували евакуюватися.
– Уже ситуація була важка, а ще й маму ніхто не береться вивозити. Ми не ризикнули. Сусідка казала, що мама хотіла б, щоб ми її покинули і виїхали в безпечне місце. А як я житиму далі? Як я її тут лежачу під бомбами лишу? Сестрі торік ампутували груди. Маму після того паралізувало. Ми все проходимо разом. Одна одної не кидаємо. Дітей ще 24-го відправили на Львівщину. Тут небезпечно. На нашій вулиці прилетіло в будинок. Добре, що там нікого не було. Сусіди поприносили їжу. Вірю, що протримаємося.
Луганщину окупанти обстрілюють системами залпового вогню й авіабомбами
А в цей час:
– Алло! Вибачте, поки що не записую нікого, бо травмувала руку. Щойно одужаю, повернуся до справи, – каже у слухавку 30-річна Юлія Нестеренко. 13 років працює перукаркою в Чернігові. Під час війни стриже людей на стільці біля багатоповерхівки. Від дощів ховаються в під'їзді.
– Сусідка в перші дні війни попросила підстригти її чоловіка, – каже Юлія. – Процес опублікувала в соцмережах. Це побачив знайомий поліцейський. Теж попросився. Потім розповів знайомим, а вони – своїм. До будинку почали приходити хлопці з тероборони, військові. Тоді зрозуміла, що можу допомагати. Почала вести запис.
За півтора місяця війни Юлія Нестеренко постригла понад 100 поліцейських і військових. Грошей не бере.
– Будемо тут борщ варити і хліб пекти, – каже 27-річна Аліна Гай подрузі, вичищаючи від сажі стару піч. Жінки родом із Харкова. На час війни оселилися на Тернопільщині.
– У Тернополі живуть дід із бабою моєї колеги. Прихистили нас, – розповідає Аліна. – Пропонували лишитися в їхній квартирі. А вони поїхали б на дачу. Ми не дозволили. У цій хаті роками ніхто не жив. А для нас це новий виклик. Ми раді й такому. Хочемо все прибрати, підфарбувати вікна, побілити стіни. Якщо не доведеться тут довго жити, буде подяка за турботу.
Подруги виїхали з Харкова до Львова на початку березня.
– Їхали евакуаційним потягом. Ледве втиснулися. Усі лізли просто по головах. Було багато іноземців, мабуть, студенти. Пару тижнів жили у Львові. Там багато переселенців, усе дорого, тому вирішили перебратися.
Про українське треба думати українською
Мої побратими – жертовні люди, готові життя покласти за Україну. Одержимі, харизматичні, в них є амбіції розчистити нашу землю й вигнати покидька. Багато вчусь у них, а вони щось беруть у мене. В нас козаччина своєрідна. Коли переможемо, тоді повернемося до своїх професій.
Ми воюємо не тільки за свою незалежність. Через манкуртів, запроданців, несвідомих. Якби тут була українська мова і свідомі люди, то цього усього не було б. Гине цвіт нації через тих, хто не розуміє, що таке українськість, що таке рідна земля, мова, культура. Треба думати про українське українською.
Якщо ми щось призабули, то треба нагадати. Витягувати забутих авторів. Скількох українців у нас "поховано", скільком крила умисно ламали. Треба робити висновки. А як цього не зробимо, будемо віхтями все життя. Як хочете заможно жити, панувати на своїй землі – беріть своє, рідне, опановуйте. Не вмієте – підучіться.
Дмитро ЛІНАРТОВИЧ, актор
Дикунами має правити дикун
Зважаючи на те, що я чую від пересічних росіян, яких опитують на вулицях, смерть Путіна нічого не змінить. Наступного президента Росії зватимуть Путін, хоч би яке прізвище він отримав при народженні. Путін – це уособлення мрій та сподівань абсолютної більшості громадян, у яких замість голови – телевізор.
Дикунами має правити дикун – так працює система. Інакше вона відмовляється функціонувати. Зомбі має правити зомбі. Вони в будь-якому разі оберуть собі подібне.
На жаль. Нема чого рятувати. Нема на що сподіватися. І очищаючий вогонь теж не вихід із ситуації. Імперія вмирає і хоче жертв – кривавих жертвопринесень, омолоджувальних ванн. Але вона все одно здохне. Шкода, що забере ще не одну тисячу життів до того, як ми заб'ємо в її могилу осиковий кіл. Саме нам випала честь і важкий обов'язок зробити це.
Ян ВАЛЕТОВ, письменник
Російська корупція – благо для миру
Росія – країна феноменальної корупції. Тут усе робиться з великою показухою. І саме бравурні реляції щодо звершень і стали однією з основ рішення про вторгнення в Україну.
Сьогодні Московія програє, перетворюючи війну в Україні на зразок нової кримської 1854–1855 років, другої японської 1904–1905 років і другої фінської 1940 року. Аналітики розглядають десятки причин російських поразок, хоча єдиною причиною є те, що її економіка та політика 20 років були засновані на корупції.
Російська корупція – скоріше, благо для миру, ніж загроза, якою її вважали ще донедавна.
Владислав ІНОЗЕМЦЕВ, економіст
"Найбільший споживач інсценувань та фантазій російських медіа – росіяни. Потужна пропагандистська антиукраїнська машина роками формувала їхній світогляд. В результаті росіян, які можуть аналізувати події, майже не залишилось. А ті, хто залишились, здатні говорити правду тільки пошепки або відмовчуватись", –
Михайло ПОДОЛЯК, радник керівника Офісу президента України
10 російських кораблів вартістю понад 1 млрд грн націоналізує Україна, повідомляють у Державному бюро розслідувань. Судна перебувають в акваторії порту Одеської області на профілактичному ремонті
75 відсотків українців надихаються думкою про швидке закінчення війни, за результатами опитування компанії "Градус Рісорч". 39% підтримує думка про вступ України до ЄС
"Путінська банда почала вбивати на окупованих територіях найбільш активних, еліту. Ми це прекрасно знаємо з історії Центральної Європи. Складно було б це назвати по-іншому, ніж геноцидом", –
Марцін ПШИДАЧ, заступник глави МЗС Польщі
Польща, Швеція, Данія, Латвія, Фінляндія та Австралія долучилися до поштової блокади РФ і Білорусі у відповідь на заклики дипломатів та Укрпошти.
ЄС заборонив російським і білоруським фурам транзит і заїжджати на свою територію. Всі зареєстровані в РФ і Білорусі вантажівки мали залишити територію ЄС до 16 квітня.
В Україні запустили мобільний додаток "ТиХто" для перевірки підозрілих осіб, повідомила СБУ. Інформацію беруть із відкритих реєстрів. Це спростить перевірку на блокпостах, на вулицях під час комендантської години.
Національний банк дозволив поновити продаж іноземної валюти населенню з 14 квітня.
Верховна Рада визнала РФ державою-терористом і заборонила будь-яку проросійську пропаганду й символіку, яку використовують окупанти, – Z та V.
Перед війною купив ділянку. Хотів звести дім. До планів повернувся кілька днів тому. Почав копати яму для льоху і натрапив на снаряд часів Другої світової війни. Подумав, що то знак. Будівництво знову відклав на невизначений час.
Тарас ШЕВЧИК
До війни пригнав новеньку "Ладу" з Росії. Але після звірств російських військ знищив машину. Не міг нею їздити, згадуючи вбитих українців.
Ігор КОЛОМІЄЦЬ
Прокинулася серед ночі з думкою, що не знаю гімну України. Стало соромно. До ранку визубрила теперішній гімн, гімн української визвольної армії та ще й "Ой у лузі червона калина". Пишаюся собою.
Світлана КОСТЕНКО
Розійшлася з хлопцем, бо працював на Росію. Узяв $500, щоб ставити мітки. Я повідомила теробороні. Його добряче провчили, а потім передали поліції.
Анна ЛЕВЧЕНКО
Чоловіку 57 років. Недавно отримав повістку в армію. У військкоматі пройшов медкомісію. Через хвороби сказали, що поки що не братимуть до війська, але має бути постійно на зв'язку. Я зраділа, боялася лишитися сама. Чоловік же кілька днів ходить засмучений.
Наталія БИК
Усі в моїй родині — військові. І всі на війні, крім 10-річного сина. Дружина і я воюємо на Донбасі з 2016 року. Батько там із 2014-го. Мати — військова медсестра. Усе життя присвятили захисту України.
Андрій БІГЛИЙ, 29 років, Київ
Знайомий на Сумщині вбив чотирьох окупантів. Коли війська РФ зайшли в місто, заховався і зробив декілька вилазок у тил ворога. Мав зброю. Чотирьох одразу застрелив, ще двох поранив. Росіяни намагалися його знайти, але без результатів.
Олександр БІЛОВИЦЬКИЙ, 45 років, Суми
У двір прийшли росіяни й почали ламати паркан. Я на емоціях накричала, вимагала полагодити огорожу. Поставили паркан на місце, пробубоніли щось і пішли геть. Коли зайшла в хату, отямилася. Зрозуміла, що могли пристрелити.
Олена ЯНЧЕНКО, 54 роки,
Бородянка Київської області
Серед вулиці у Стамбулі на мене накинулася росіянка. Почула українську мову, перекрила дорогу й горлала, що через нас усі їх принижують. За мене заступився перехожий турок. Потім з'ясувала, що ту неадекватну вигнали з квартири, бо обвішала все російськими прапорами.
Інна МАТВІЙЧИК, 33 роки, Київ
Щоб регулярно читати всі матеріали журналу "Країна", оформіть передплату ОНЛАЙН. Також можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу".
3 
1
Коментарі