Четвер, 8 вересня, 16:00
– Хлопці, знімайте цю херню, – каже один із розвідників підрозділу Kraken до військовослужбовців, вказуючи на російський прапор. Стоять посеред міста Балаклія Харківської області. Було захоплене окупантами з початку березня. Там розташовувався один із великих опорних центрів росіян.
– Офіційно оголошуємо, що Балаклія – українське місто. Ми повертаємо наш стяг на місце, – вигукують військові.
Місцеві жителі зустрічали українських воїнів зі сльозами. Виходили з будинків, обіймали, пригощали їжею.
– Тепер армійці перевіряють, чи не залишилися в місті або на околицях окупанти, – говорить голова Ізюмської адміністрації Степан Масельський. – Декого витягають із підвалів – ховаються самі й ховають техніку. Коли завершиться зачистка, відновлюватимемо енергопостачання, газопостачання, медичні послуги. Роботи багато, майже всі мости підірвані. Зв'язок нестабільний, інтернету немає. Намагатимемося зробити все оперативно, щоб люди зажили нормально.
Загалом Збройні сили України прорвали фронт у Харківській області на глибину 50 км. Звільнили понад 20 населених пунктів
А в цей час:
– Качайте кулачком, – каже медсестра першої міської лікарні Вінниці Іванові Залугу, вводить голку під шкіру. Чоловік прийшов здавати кров.
– Я донор не вперше, – розповідає Залуг. – Кров та її компоненти здаю вісім років. Це і для власного організму корисно, і зможе врятувати чиєсь життя. До здавання крові готуюся. Зранку з'їв легкий сніданок і випив солодкий чай. Після здавання крові не треба сідати за кермо мінімум 2 години, не можна робити великих навантажень та треба пити багато води. Тоді організм нормально все перенесе.
У місті триває масштабний збір крові. У лікарнях закінчуються запаси.
– Кілька днів у нас триває День донора, – говорить лікар Андрій Коробко. – Сьогодні кров здавали працівники Вінницької транспортної компанії. Записалися 65 людей. Але донорами стали не всі. Здали кров 37 осіб, інших ми відсторонили. У них низький гемоглобін, або мали вірусні інфекції за кілька днів до цього, або є якісь хронічні захворювання.
Діана Білоконенко з міста Острог Рівненської області нанизує бісер на спеціальний дріт. На кінцях монтує невеликі застібки.
– Плету патріотичні чокери, – каже Білоконенко. – Спершу зробила такий для себе, коли була в Німеччині. Там прожила із сином перші три місяці війни. Очима чіплялася за все жовто-блакитне. Хотілося мати щось, що асоціювалося б із домом, з рідними кольорами.
В Україні Діана заснувала бренд. Майстерню обладнала в дитячій ігровій кімнаті. Вторговані гроші перераховує на армію.
– Менш як за два місяці я задонатила на підтримку Збройних сил України понад 10 тисяч гривень. Гроші пішли на найнеобхідніше на передовій – машини, дрони, каски, тактичні навушники. У нас є два шляхи: або ми в армії, або ми для армії.
Сестра закохалась у російського солдата. Намагалися переконати її зупинитися. Доводили, що він ворог, убивця. Не слухала. Завагітніла і збиралася разом із ним їхати в Росію. Розповідав, живе недалеко від Москви, має хороший будинок. Потім з'ясувала, що коханець із села в Республіці Тува. Мешкає з матір'ю та братом у якійсь халупі. Покинула його, збирається робити аборт.
Андрій Петрів
Наснилося, що дивлюся звернення президента Зеленського. Буцімто говорить, що війна закінчилася, ми перемогли. Я розревілася від радості, почала обдзвонювати рідних. Прокинулася від дивного самопочуття. Лице мокре від сліз, серце вистрибувало з грудей, підвищився тиск. Мусила кликати сусідку-фельдшерку, бо не могла прийти до тями.
Світлана Тринько
Допомагаю священнику. Багато разів брала з ним участь у різних релігійних обрядах, зокрема й похоронах. Але ніколи не доводилося бачити, як ховають військового. Якось наставника запросили відспівати молодого нацгвардійця. Від тієї атмосфери стигла кров у жилах. Сотні людей. Плакали всі, хоч багато хто особисто не знав загиблого, навіть священник не зміг стримати сліз. Зрозуміла, що серед українців немає чужих нині.
Мар'яна Гончарук
ЕПІГРАМИ
Путіну щоночі до зорі
Уві сні ввижається кошмар:
Йдуть на нього три богатирі –
Хаймарс, Джавелін та Байрактар.
* * *
Позбавив вибух Дугіну життя,
І висловив понтифік співчуття.
Несіть йому смаколики, прелати,
Бо Папі краще іноді жувати.
* * *
Яке ім'я він має і звання,
Той офіцер, що з року в рік щодня
За Путіним збирає екскременти,
Щоб їх ворожі не знайшли агенти.
* * *
Плюгавий, полохливий, неприкметний
Кощій збагнув, що він вже не безсмертний.
Будьте делікатні
Знаю молодого хлопця, в якого загинули батьки. Він пережив цей момент та тепер учиться жити в нових реаліях. Але на роботі йому постійно співчувають. Таким чином колеги, маючи начебто добрі наміри, фактично повертають хлопця у день смерті близьких і нагадують про нього.
Не питайте про стресовий епізод і не акцентуйте на ньому. Якщо людина не розповідає вам про складну для неї ситуацію, не варто про неї згадувати.
Якщо людина ділиться з вами горем чи історією, яку переживає, не перебивайте. Дайте можливість виговоритися, будьте активним слухачем. Можна перепитати загальні моменти, але не слід уточнювати деталі.
Не знецінюйте чужих почуттів. Фрази на зразок: "В інших ситуація ще гірша", "Не хвилюйся", "Не накручуй себе" – не лише не допомагають, а навпаки, можуть нашкодити.
Будьте делікатні, люди різні. Хтось потребує слів підтримки, обіймів, комусь просто потрібен спокій. Тому не соромтеся запитувати: "Як я можу підтримати тебе?", "Що я можу зробити, щоб ти почувався краще?"
Підтримка – це не завжди про слова. Іноді достатньо того, що ви будете поруч із людиною.
Спартак Суббота, кандидат психологічних наук
Росія не пасує до майбутнього світу
Нам хотілося б, щоб Захід грохнув Росію, бажано ще вчора. Тому й обурюємося, коли у США кажуть, що не визнаватимуть Росії країною-терористом. Або повністю не заборонятимуть видавання віз усім росіянам. Ми одразу починаємо шукати "зраду". Насправді Захід бере обережний курс на перезавантаження Росії. На контрольоване перезавантаження без ескалації. Щонайменше поки що. У випадку з Радянським Союзом спрацювало ж. Звісно, ми не наївні, щоб проводити історичні паралелі, але сьогоднішня Росія не пасує до майбутнього світу. Вона не є західною, і всі розмови про "Європу від Лісабона до Уралу чи навіть Владивостоку" остаточно поховані. Також вона не є східною, як Китай.
У Росії просто істерика з приводу того, що відповідальний за зовнішню політику ЄС Жозеп Боррель назвав її фашистською. А якщо так, то їй немає місця в цивілізованому світі. З фашистами, хоч би які вони були, не домовляються – з ними розмовляють із позиції сили чи не розмовляють, теж із позиції сили.
Павло Клімкін, ексміністр закордонних справ
"Нині Росія отримує ідеальний урок історії в режимі реального часу. Він складається з одного пункту: ніколи не дивися в бік кордону з Україною. Ніколи", –
Михайло ПОДОЛЯК, радник глави Офісу президента
В Україні запровадили адміністративну відповідальність за мобінг – цькування на роботі. Штраф становитиме від 200 до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи від 40 до 60 год.
Київська міська рада запровадила знижки чи повне скасування оплати за комунальні послуги для жителів, установ та організацій, які постраждали внаслідок війни.
Відтепер у застосунку "Дія" можна показати внутрішній і закордонний цифрові паспорти для державних органів реєстрації актів цивільного стану. Із цифровими копіями фізичний паспорт не потрібен для подання заяви на одруження.
Прийняли з чоловіком переселенку з Харкова. Здавалася милою й порядною жінкою. Допомагала по господарству, ладнала з нашими дітьми. За два місяці помітила, що чоловік і переселенка дивно поводяться. Ще через місяць розлучилася, а переселенку вигнала, бо чоловік почав зустрічатися з нею.
Оксана Безгуба, 50 років, Тернопіль
Краща подруга приховано підтримує Росію, але виїжджати з України не хоче. Зрозуміла, що вона зрадниця, коли та почала обурюватися, що знищують пам'ятники російських і радянських діячів. У поліцію не телефоную, бо доказів, що вона зрадниця, бракує. Хочу заявити, коли буде достатньо.
Аліна Курилюк, 33 роки, Київ
Син навчався у школі, коли була пандемія. Закінчив навчання під час повномасштабної війни. Якість освіти позначилася на зовнішньому незалежному оцінюванні. Іспит склав погано. Зізнався, що дистанційно засвоювати навчання важко. Тому вирішила, що цього року не вступатиме до університету. Пройде шкільну програму ще раз самостійно.
Тетяна Семчук, 45 років, Черкаси
Щоб регулярно читати всі матеріали журналу "Країна", оформіть передплату ОНЛАЙН. Також можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу"
2 
1
Коментарі