Як можна розлучитися з Донбасом
Роман ШРАЙК, 39 років, блогер:
– На Донбасі ситуація склалася абсолютно парадоксальна. З одного боку, ми не можемо припиняти антитерористичної операції. Бо якщо згорнути, то завтра доведеться її проводити під Одесою та Харковом. Тому треба боротися там, щоб не пустити бойовиків далі.
З другого боку, всі бачили: коли наші війська їхали Донеччиною, їм перегороджували дорогу місцеві жителі. А коли проривалися з боку Росії якісь вантажівки з бойовиками, то їх вітали радісними криками. Навіть якщо АТО закінчиться успішно й терористи будуть розгромлені або втечуть у Росію, Україні все одно буде важко знаходити спільну мову з Донбасом.
Тому першим кроком цивілізованого "розлучення" є успішне завершення антитерористичної операції.
Другий крок: українська влада дозволяє провести місцевий референдум. Важливо, щоб він відбувався не під дулами автоматів і щоб населення не перебувало у стані психозу. Для цього потрібно обговорити й ухвалити закон про референдум і взяти паузу.
Третє: треба думати про українців Донбасу, а не про регіон. Є два підходи до питання, що таке Україна: територія чи люди. Багато хто сприймає Донбас як нашу територію. Та є інші, які кажуть: люди, що спалюють українські прапори як ворожий символ – не є українцями. Ми з ними не можемо жити поруч. Це ситуація, коли ми не хочемо віддавати свою територію, а інші – не хочуть її покидати. Тому, якщо нафантазувати собі сценарій від'єднання Донеччини й Луганщини, українці так просто його не сприймуть. Має відбутися дуже серйозне обговорення.
Четвертий крок: необхідно підтримати тих, хто захоче лишитися громадянами України. 80 відсотків жителів Донбасу від виборів до виборів голосували за авторитарні сили. Лише близько 15 процентів підтримували проукраїнські партії. Для цих людей потрібно буде розробляти спеціальні програми – переселення, облаштування тощо, – якщо вони бажатимуть жити в Україні.
П'яте: не треба відокремлювати весь Донбас. Є цілі райони, де люди дотримуються проукраїнських поглядів. Це, наприклад, північ Луганщини та захід Донеччини. Тому, можливо, референдум краще проводити на рівні районів, щоб ці люди теж мали право на самовизначення. Якщо вони хочуть лишитися у складі України, треба надати їм таку можливість. Тоді матимемо приєднати частини Донбасу до Харківської та Дніпропетровської областей.
Шосте: треба легалізувати референдуми про статус Донбасу. Якщо вони пройдуть за підтримки Києва, то на міжнародному рівні це мають сприйняти нормально. Якщо відбудеться цивілізоване розлучення Шотландії з Великою Британією (референдум відбудеться 18 вересня цього року. – "Країна") – це стане хорошим прикладом і для нас.
Сьомий крок: якщо Донбас відділиться, то з ним потрібно буде вибудувати повноцінний державний кордон.
Восьме: економіка України в разі "розлучення" трохи втратить. Та я прихильник того, що у XXI столітті країна – це люди. І якщо в Україні сконцентруються люди, які люблять її і готові розвивати, вони зможуть побудувати нову державу.
Дев'яте: проблеми економіки Донбасу, якщо він отримає незалежність, нас не мають хвилювати. Навіть за підтримки Росії, у Донбасу немає шансу на світле майбутнє. Та й Москві їхні шахти задарма не треба. Конкурентоспроможних підприємств мало, майже все тримається за рахунок дотацій. Тому на регіон чекає повторення 1990 років – у кращому випадку. Там станеться апокаліпсис. Наше завдання, щоб він був локалізований на Донбасі.
Сьогодні ще немає готовності до такого "цивілізованого розлучення" ні з боку уряду, ні з боку українських громадян. Хіба що інтелектуали кажуть: краще розбігтися зараз і не морочити один одному голову роками чи десятиліттями.
3 
1
Коментарі