У центрі Рівного встановили пам'ятник літері "Ї"

П'ятниця, 22 лютого, 13.20

– Моєму брату Ромі 16 років. Через кілька років йому не буде де жити. Я хочу, аби ви прийняли такий указ, щоб йому і таким, як він, було де жити. Дякую, – говорить у телекамеру 16-річна Юлія Оксюковська із села Пнікут Мостиського району Львівської області. Вона – донька Віктора та Галини Оксюковських, які виховують двох власних і вісьмох прийомних дітей.

Пнікут узяв участь у телемості "Діалог з країною". У ній жителі 21 населеного пункту України в прямому ефірі ставили запитання президенту Віктору Януковичу. Камери у Пнікуті розставили у "Дитячому містечку" – шість років тому благодійний фонд "Карітас" звів тут чотири будинки для опікунських родин. Зараз у них виховують 30 дітей, позбавлених батьківського піклування.

Місце проведення "Діалогу" на Львівщині тримали в таємниці. Телевізійники та 20 міліціонерів прибули до Пнікута об 11.00. За годину приїхав губернатор Михайло Костюк. З іншими чиновниками дивилися телеміст по телевізору в сусідньому будинку. Журналістів і селян на територію "Дитячого містечка" не пускали.

– Обіцяю закласти у державний бюджет кошти на програму забезпечення житлом сиріт після повноліття, – відповідає Янукович.

Журналістка державного каналу просить великий автобус для дітей та запрошує президента в гості.

– Буду на Львівщині – приїду обов'язково. Тільки після того, як переконаюся, що ваше прохання виконане, – відповідає той

А в цей час:

Письменнику 59-річному Олександру Бакуменку телефонує донька Леся і каже, що його друг-поет 77-річний Микола Сингаївський помер годину 20 хвилин тому в своїй квартирі на столичному просп. Перемоги.

– Мені дзвонила Женя, онука Миколина, але був на нараді й не міг взяти слухавку. Тому Женя зателефонувала Лесі, а вже донька – мені. Звичайно, дуже засмутився, хоча знав, що Микола довго не протягне. Тиждень тому дзвонив йому, він уже лежав, дуже погано говорив. Останні три тижні Миколі вже геть було погано. Він навіть передчував свою смерть, тому коли з ним говорили востаннє, попрощався зі мною, – каже Олександр Данилович.

Микола Сингаївський став відомий після того, як 1960 року написав слова до пісні "Чорнобривці" на музику Володимира Верменича. Під неї його поховають у понеділок по обіді на столичному Берковецькому кладовищі.

24-річний Іван Золотарьов із Полтави вибігає на вулицю з власної квартири у двоповерхівці. Дивиться, як сусід, 28-річний Руслан Артеменко, відчинив вікно другого поверху та ­кидає на асфальт комп'ютерний системний блок, ­монітор.

– Це він через те, що в комп'ютерну гру Counter-Strike зранку виграти не може, – каже Іван. – Півгодини назад увесь будинок чув, як на комп'ютер кричав: "Через тебе, старе одоробло, малолітнім пацанам програю!"

Золотарьов закурює цигарку, сідає на лаву біля під'їзду.

– Руслан постійно грає. Як не може відірватися, дзвонить начальнику на приватну меблеву фабрику та бреше, що захворів. Здоровий хлоп, жінку має, дитину півторарічну. Приходить з роботи о четвертій дня і зразу грати сідає. ­Вийдемо курити, хвалиться: десятьох убив. Системник завтра побіжить новий купувати. Сто відсотків візьме гроші, які на ремонт із жінкою відкладали.

29-річна Наталія Кравчук із Вінниці сплачує у банк 1250 грн. Так щомісяця погашає борг за кредитом.

– Восени взяла 30 тисяч. Хотіла допомогти чоловікові добудувати дім. У ньому планували жити після весілля, – каже жінка. – Домови­лися, що разом погашатимемо кредит. За місяць він грошей не дав. Кинув по повній програмі. Сказав самій шукати. Я піднімаю істерику, а він – скандал. Мовляв, не тримав мене під дулом пістолета.

Тоді, після сварки, роз'їхалися – кожен до своїх батьків. При появі друзів і родичів роблять вигляд щасливих молодят.

– Якби його так не любила, ніколи б не погоди­лася брати на себе той кредит. Таке відчуття, ніби розклався на моєму серці й ­заклав ноги, – додає Наталія. – Двічі на тиждень приїжджає, щоб переспати зі мною. Зараз намагаюся не сва­ритися, аби хоч трохи виманити грошей на сплату позики, а там час покаже. Але, скоріше за все, розлучимося. Сина мого не сприймає.

151 народний депутат колишніх скликань просять апарат Верховної Ради виплатити їм матеріальну допомогу. 109 депутатів останнього, шостого скликання, 10 – п'ятого, 19 – четвертого та 13 – третього. Перший рік після закінчення терміну повноважень допомогу нараховують у розмірі заробітної плати, а це близько 14 тис. грн щомісяця. ­Надалі депутати мають право на половину цієї суми, за умови трудового стажу в чоловіків 25 років, жінок – 20. Всього на забезпечення колишніх нардепів у бюджеті на 2013 рік передбачено 41,9 млн грн

×