3,3 тисячі кілометрів за 75 днів проїхали на велосипедах Володимир Муляр ти Ірина Гаврилець - учасники гурту "Фолькнери. На їжу та проживання заробляли виступами на вулицях румунських, болгарських і турецьких міст. Співали народні поліські й подільські пісні у власному аранжуванні. Мали африканський тамбурин, гуцульську ліру, бубон, гармошку й дудку. Про відмінності сприйняття української музики в Румунії, Болгарії та Туреччині розповідає 25-річна Ірина Гаврилець.
Румунія
У провінційному місті Георгені виступали в парку. Публіки - нуль, тільки таксисти. Дивилися на нас, як на інопланетян. На сусідній лавці сиділо циганське сімейство. Їхні малі весь час косували на наш капелюх із грошима. Не знаю, за що їх Кустуриця любить. У Болгарії один циганчук нахабно згріб зароблені нами гроші. Натомість поклав фальшивий долар.
Наступним був Брашов. Місто повне туристів, подібне до на Кракова. Тут жвавіше реагували на наші співи - стримано, та аплодували, розпитували звідки ми. Казали, що наші вишиванки нагадують румунські. Вулицею йшла весільна делегація в національних строях. Нам налили вина і запросили на свято.
Часто звертали з дороги в глухі села, щоб записати фольклор. Але бабусі тільки мотали головами, не хотіли нам співати. Заважав мовний бар'єр. Знайомий, що знав англійську, написав на папірці основні слова румунською. Але люди розуміли нас погано.
Болгарія
Купу грошей накидали у прикордонному місті Русе. В прямому сенсі, бо переважно дрібнотою - на наші зо 300 гривень. Кидали навіть із балконів. Ставали півколом, плескали. Часто замовляли російську естраду, пісні з радянських мультиків. Тільки раз чоловік попросив зіграти "Ти ж мене підманула". Мав колись дружину українку.
Російську болгари добре знають, особливо старше покоління. Коли говориш чи співаєш українською - не розуміють нічого, хоча маємо з ними багато спільних слів. "Хліб", "вода", "ліворуч" зрозуміло було. Збивало з пантелику, коли питали дорогу й нам відповідали "направо" Виявляється, болгарською це означає "прямо". "Праворуч" по-їхньому звучить "вдясно".
Виступ у Софії зірвався. Нас туди на концерт листом запросила українська діаспора. Але в останній момент повідомили, що захід скасували. Довелося зайцями добиратися в кемпінг.
На вулиці, щоб заманити слухачів, виконували тільки веселі пісні. Місцеві турки одразу починали танцювати під купальські "Ой летіло помело" й "А наші хлопці недбайливці". А болгарам співали й тужливі - вони вслухалися в слова. Помітили, що народна музика там дуже популярна, проходить багато обрядових фестивалів. Є телеканали, присвяченні етніці. Навіть діти на вулиці в Габрово співали нам народних пісень.
Збивало з пантелику, коли питали дорогу й нам казали "направо" Виявляється, болгарською це означає "прямо"
Туреччина
Найкасовіший виступ був у місті Чанаккале. Заробили близько 47 доларів. Туркам подавай жваві енергійні пісні. Реагують на них дуже безпосередньо - одразу підстрибують із місць, танцюють. Можуть під час співу почати розпитувати, пригостити чаєм чи вареною кукурудзою. Одного разу мало не силою затягнули в якесь гламурне кафе. Пригощали тістечками.
Діти обліплювали нас, як бджоли, кидали цукерки. Румунська малеча весь час намагалася щось поцупити. Турки навпаки - піднімали із землі купюри й кидали в капелюх, якщо ті випадали. У мого чоловіка 8-річний малий узяв із рук бубон і почав так грати, що у Володі, музиканта з 10-річним стажем, очі на лоба полізли. Ритм у турків у крові. Вони - найкращі в світі перкусіоністи.
У Стамбулі нам порадили піти на головну туристичну вулицю міста. Музики там через кожні 100 метрів стоять. До нас одразу підійшли поліцейські й сказали, що грати тут не можна. Дозвіл видають безкоштовно в муніципалітеті, але його треба чекати з тиждень. Тому ми подалися до Софійського собору. І без проблем виступали там три дні. Поліцейські навіть купували нам воду. На четвертий день сказали: маємо піти звідти, щоб у них не було проблем.
5 
1
Коментарі