Юрій КАЛАШНІКОВ, 49 років, столичний сімейний психолог
– До психологів завжди звертаються ті, кого ревнують. Ревнивці вважають, що в них усе нормально і вони все роблять правильно. На 10 жінок звертаються троє-п'ятеро чоловіків.
Ревнощі – це страх не лише втратити кохану людину, а й бути покинутим і обманутим. Якось прийшла жінка. Жалілася, що чоловік постійно перевіряє її телефон, без попередження приїжджає на роботу. Я порадив їй більше довіряти чоловікові: розповідати про свої плани на день, знайомити з колегами, запрошувати на зустрічі з подругами. За якийсь час на прийом прийшов її чоловік. Почав розказувати: "Моя дружина прекрасно виглядає. Їй 40, а на неї чоловіки досі задивляються. Дуже боюся, що вона мене зрадить. Тому зробив це перший". "Проводьте більше часу разом", – сказав їм. Вони записалися на танці, захопилися дайвінгом. Тепер у них усе прекрасно.
Торік була на прийомі жінка, яку чоловік тричі перевіряв на детекторі брехні. Випитував, чи були в неї інші чоловіки за період їхнього спільного життя. Виявилося, жінка сама дала привід для ревнощів. На початку їхніх стосунків постійно натякала на велику кількість залицяльників. Коли чоловік починав розпитувати, підігравала: кивала, говорила натяками. Для цієї жінки ревнощі були найбільшим доказом кохання, а для чоловіка з часом це стало нав'язливою ідеєю. Після консультації вона зізналася чоловікові, що все вигадала.
По допомогу приходять пари, які мають дітей віком 9–10 років. Малюк дорослішає, у матері з'являється більше вільного часу, чоловік починає її ревнувати.
Через ревнощі розпадаються від 10 до 20 відсотків подружніх пар. Ті, хто зуміли це пережити, починають уважніше ставитися одне до одного.
Коментарі