Лідер парламентської фракції Удар 42-річний Віталій Кличко заявив, що балотуватиметься у президенти України на виборах 2015-го. Згодом підкреслив: у разі його перемоги Юлія Тимошенко не перебуватиме у тюрмі, а на чинного главу держави чекає пенсія. За соціологічними дослідженнями, Кличко та Янукович - найімовірніші кандидати на вихід до другого туру виборів. А там чемпіон світу з боксу відчутно випереджає Віктора Федоровича. Які виклики постануть перед Віталієм Кличком до, під час та після президентських виборів 2015 року?
Кличко може домовлятися з європейцями та олігархами в обхід Януковича
Георгій ЧИЖОВ, 39 років, політолог, віце-президент Центру політичних технологій:
– ЯКЩО УГОДУ ПРО АСОЦІАЦІЮ З ЄВРОСОЮЗОМ ПІДПИШУТЬ, ЦЕЙ СИМВОЛІЧНИЙ МОМЕНТ МОЖНА БУДЕ ВВАЖАТИ СТАРТОМ ПРЕЗИДЕНТСЬКИХ ВИБОРІВ.
Перед Кличком постає ряд викликів. Перший: його рейтинг підтримується за рахунок відсутності антирейтингу і зниження довіри до інших політиків. Він намагається не робити різких заяв, щоб видаватися своїм для найрізноманітніших груп виборців. Та наближається час, коли його витягуватимуть із території комфорту, змушуватимуть відповідати різко. Усе це робитимуть для знищення електоральної універсальності Кличка.
Для збереження рейтингу йому потрібно запропонувати ідеологію, яка задовольнила би більшість українських виборців. Піднятися над ментальними протиріччями Заходу і Сходу України. Продемонструвати готовність вести її до Європи та будувати державу рівних можливостей, де справедливість – не порожній звук. Віталієві та його команді все це треба продумати. Особливо – профілактику від втягування у всілякі скандали, бо опоненти не дрімають. Вони мають домашні заготовки. Наприклад, щодо минулого лідера УДАРу, де не все зрозуміло. Він був молодим спортсменом у непрості 1990-і. Можна спробувати там щось "відкопати".
Другий виклик: інші лідери опозиції теж гратимуть проти Кличка. Прямо не казатимуть, але логіка політичної боротьби змушуватиме їх до цього. Яценюк і його команда політично досвідченіші від Віталія. Тягнибок може більше дозволити собі. Тому показуватимуть, що Кличко – не найкрутіший, не найрішучіший, не найсильніший.
Третій: партію УДАР треба перегрупувати під 2015 рік. Виборчу кампанію варто будувати на створенні мережі підтримки в регіонах. У такий спосіб обіграти колег з опозиційного табору, бо більшість українських партій існують переважно в столиці. Якщо Кличкові вдасться створити дієздатні відділення на місцях, із ним буде складно боротися. Хоча зробити це – найскладніше.
Четвертий виклик: передвиборна програма. У ній повинен бути пункт – створення справедливої країни. Виборцеві важко повірити, що Янукович чи Яценюк можуть побудувати таку Україну. А від Кличка цього очікуватимуть.
П'ятий: команда. Теперішнє Віталієве оточення – це ситуативно дібрані люди: й у Верховній Раді, й серед керівників регіональних відділень партії. Варто починати працювати з місцевими елітами і залучати перспективних політиків із хорошою репутацією.
Шостим викликом стануть передвиборні перемовини.
Варто домовлятися з іншими опозиціонерами. Наприклад, блокувати неприємні теми. Боротьба всередині опозиції буде. Але якщо діятимуть розумно, за певні межі не виходитимуть.
Було б добре порозумітися з Януковичем. Звичайно, чинний глава держави добровільно своїх позицій не здасть. Питання в іншому: сприйматиме він можливу перемогу Кличка як катастрофу чи ні? Теперішній президент має отримати певні гарантії. Наприклад, недоторканності своєї, його соратників, активів. Але багато кому серед опозиціонерів і виборців це не сподобається. Тому такі переговори, як правило, проводять дуже тихо.
Гарантом виконання домовленостей можуть бути вітчизняні олігархи та лідери найбільших європейських країн.
Кличко може домовлятися з європейцями та олігархами в обхід Януковича. У такому разі Віктор Федорович чинитиме спротив, бо йому є що втрачати. Та якщо у Віталія вистачить мужності йти до кінця, тоді перемога буде набагато вагоміша. Зараз більшість олігархів демонструють лояльність до влади. Але вони розуміють, що другий термін правління Януковича – не дуже добре. По-перше, Україна потерпатиме від післявиборної нестабільності. По-друге, під питанням будуть європейські перспективи, що може спровокувати дострокову відставку президента. По-третє, ніхто достеменно не знає апетитів "сім'ї". А олігархам потрібна стабільна передбачувана Україна. Тобто кожен із них уже зараз може хотіти домовитися з Кличком.
Із-поміж геополітичних центрів найприхильніші до Віталія будуть європейці. У його президентстві зацікавлені також США. Для Вашингтона Кличко – фігура бажаніша за Януковича. З Москвою складніше. Вона займає неконструктивну позицію щодо євроінтеграції Києва. Але російські лідери не хочуть бачити Віктора Федоровича на чолі України.
Уже зараз варто готуватися до другого туру
Олена СИБІРЯКОВА, 40 років, політичний консультант, керуючий партнер групи компаній "РОСТ":
– Повномасштабна виборча кампанія починається за рік до дня голосування. Навесні всім кандидатам потрібно буде мати прописані плани дій. У бізнесу й адміністративних груп є час, аби визначитися із симпатіями.
Якщо для Януковича на президентських виборах головне завдання – утримати владу, то для Кличка – утримати рівень довіри суспільства. Перед Віталієм постануть кілька викликів. Перший: зняття з виборів. Такий сценарій може видатися привабливим для влади. Але здатний породити більше проблем, аніж рішень. Зняття кандидата в період кампанії може призвести до несподіванок у поведінці електорату, який часто демонструє емоційність та ірраціональність. Згадаймо історію із швидким переходом голосів від Яценюка до Тігіпка під час виборів 2010 року. Гадаю, Кличка не зніматимуть із перегонів, але спробують поступово розбавляти його нішу.
Другий виклик: провокації. Наприклад, бійки. Якщо це трапиться, Віталія не зрозуміють ані в Україні, ані в Європі. Так само навряд чи він потрібний європейцям як революційний лідер. Мати під боком постійно нестабільну країну вони не хочуть.
Третій виклик: команда та спікери. Віталієві вже зараз варто готуватися до другого туру. Зокрема, потрібні чіткі відповіді на основні запитання від людей та опонентів. Поки що українці невдоволені Януковичем і це автоматично піднімає рейтинг Кличка. Але під час дебатів треба бути не слабшим за чинного президента.
Четвертим викликом може стати гра в коротку перспективу. Це – стандартна помилка наших політиків. Усім бракує витримки й часу. Ніхто не розглядає вибори як елемент майбутньої стратегії. Звісно, за короткої гри легше набути популярності, але так само швидко можна "згоріти". Якщо політик прагне змінити країну, провести реформи, це завжди довгий шлях. Аби пройти його успішно, треба мати команду, ресурси, стратегію, бажання, демонструвати конкретні досягнення. Поки що, крім перемог на рингу, Кличко не пропонує нічого дієвого. А на вибори треба йти з планом – хоча б на рік.
П'ятий виклик: відокремити себе від решти опозиції. Сьогодні Віталій вирізняється лише іміджем. Його теперішня унікальність – у мовчанні. Багато хто симпатизує йому, бо додумує щось за лідера УДАРу. Але настануть моменти, коли доведеться заговорити. Мовчання досі грало на руку Кличкові, але цей ресурс вичерпується. Вибори – саме той час.
У Кличка нема психологічної потреби перерозподіляти майно
Борис КУШНІРУК, 47 років, економіст:
– Якщо Кличко стане президентом, то важливим буде розмір його повноважень. Одним із головних сценаріїв Януковича, коли він усвідомить програш, стане відновлення Конституції 2004 року. Тоді глава держави передає частину влади до уряду. Кличко стає президентом, а Янукович пересідає в крісло прем'єра. Так він захистить себе та родину від можливого тиску.
Ідеальний сценарій: Кличко стане президентом із повноваженнями Януковича. Тоді має бути домовленість з елітами щодо того, чого не може бути. Насамперед не буде спроби реприватизації. Кличко може піти на таке. Бо, на відміну від Яценюка чи Тимошенко, не був у бізнесі, у нього нема психологічної потреби перерозподіляти майно.
Новий президент стикнеться з кількома проблемами. Перша: монополізована економіка. Держава має втручатись у ринок, щоб усунути монополії. Вони зараз вичавлюють малий бізнес. Це призводить до великої різниці в доходах і соціального розшарування. Економіка не може ефективно розвиватися без демонополізації.
Друге завдання: прозорість. Це важливо на рівні перерозподілу бюджетних коштів, сплати податків і прав власності. Прозорість зробить економіку зрозумілішою, зросте рівень довіри. Коли не знаєш, хто чим насправді володіє, то нікуди не вкладатимеш коштів. Коли ж усе прозоро, то інвестувати стає безпечніше.
Третій виклик: енергозбереження. Економічне зростання можливе лише через скорочення видатків на енергоносії. Це автоматично піднімає конкурентоспроможність економіки та рівень споживання.
Четверте завдання: місцеве самоврядування. Воно має два поверхи. Перший – змушувати власників будинків брати на себе відповідальність за їх утримання, розвивати громади. Це поліпшить ефективність роботи ЖКГ. Другий поверх: адміністративно-територіальна реформа. Теперішній устрій сформувався під потребу Компартії. Райони нарізали за кількістю комуністів. Тут відсутня будь-яка економічна логіка. Без створення логістично правильного територіально-адміністративного устрою зменшити витрати на адміністрування нереально.
П'ятим викликом буде геополітика. За п'ять-сім років наслідком глобальної кризи стануть проблеми в Російській Федерації. Чому? Вийти з кризи можна за двох умов. По-перше, підвищувати ефективність економіки. По-друге, збільшувати глобальну політичну координованість. Останнє виглядає надскладним завданням. З економікою трохи зрозуміліше. Ключовим інструментом виходу з кризи є скорочення видатків на енергоресурси. Бо тоді можна нарощувати споживання чи виробництво чогось іншого. Така логіка світової економіки. Але у Росії вона інша. Їй потрібні сировинні надприбутки. Якщо вона їх втрачає, то на поверхню вилазять усі етнічні, економічні та соціальні протиріччя. Тобто логіка виходу з кризи Євросоюзу й України протистоїть логіці стабільності Російської Федерації. Уже зараз тамтешня економіка входить у стан стагнації. А це – територія, насичена зброєю. 100 мільйонів людей в європейській частини Росії змушені будуть жити на значно менші доходи. Для Європи та її еліт важливо зберегти свій простір від дестабілізації. Україна може стати буфером для ЄС, знизити негативний ефект від російської кризи. Якщо Київ буде сильний, то збудує на своєму східному кордоні зону безпеки. Якщо ж будемо слабкі, станемо губкою, що втягуватиме в себе проблеми зі Сходу. Тим більше, для російського націоналізму, що набирає обертів, Україна – елемент, якого їм бракує для статусу імперії.
Новинський, Ахметов і Коломойський сформують будь-яку більшість
Юрій РОМАНЕНКО, 36 років, політолог, керівник інтернет-порталу "Хвиля":
– На стратегічні цілі після виборів впливатимуть багато факторів. Перший: як розраховуватися за підтримку олігархів? Плюс – ми не знаємо, якою в майбутньому буде команда Кличка. Очевидно, вона суттєво відрізнятиметься від теперішньої.
Другий: Віталій під час виборів і після – це будуть дві різні людини. Ми бачили разючу відмінність між президентською кампанією Ющенка 2004 року і його подальшим правлінням. Із Кличком може бути те саме.
Третій виклик: Тимошенко. Може постати питання, що з нею робити. Зараз видається, що її відправлять до Німеччини без права брати участь у виборах. Політики, які сформувалися за епохи Кучми, відходять. 2015-го побачимо конкуренцію не просто між Кличком та Януковичем, а між елітами. Якщо програє чинний президент, його політичне покоління піде з ним. Тимошенко теж відійде вбік. Виграш Віталія означатиме перемогу нової генерації політиків.
Як за президентства Кличка сформується парламентська більшість, принципового значення не матиме. Головне – структура влади і ті, хто в ній обіймає контролюючі посади. 2005 року за прем'єра Тимошенко проголосували навіть депутати з Партії регіонів. У разі перемоги Кличка всі думатимуть про свої інтереси. Новинський, Ахметов, Коломойський міркуватимуть, як проштовхнути відданих їм людей у міністерства. Тому сформують будь-яку більшість.
Кость БОНДАРЕНКО, 44 роки, політолог, президент Інституту української політики:
– У всьому світі звикли, що передвиборних програм ніхто не читає. Імідж та уявлення про політика набагато важливіші. Наприклад, у програмі Віктора Ющенка 2004 року – жодного слова про євроінтеграцію, а у Віктора Януковича 2004 року такі пункти були. Але всі вважали першого проєвропейським, а другого – проросійським. Ці документи не завжди впливають на сприйняття виборців.
У сучасній політиці довгострокові програми можливі тільки в держав, які мають велику історію та є геополітичними центрами. Україна до таких не належить. Не може бути довгострокового політичного плану, якщо нема довгострокової державної програми. Відбуваються значні коливання, тому програми стають тактичними засобами.
Виклики перед главою держави після 2015 року не залежатимуть від його прізвища. У перший рік він муситиме продемонструвати пріоритети в зовнішній і кадровій політиці, дати уявлення про стиль свого керівництва. Далі можна буде втілювати будь-який елемент програми чи змінювати акценти. Небезпеки будуть однакові: поширення євроскептичних настроїв, незахищеність економіки перед європейськими товарами і послугами, питання наповненості бюджету, ціна на газ, співпраця з Міжнародним валютним фондом.
Передвиборна програма Віктора Ющенка 2004 року
1. Створити п'ять мільйонів робочих місць.
2. Забезпечити пріоритетне фінансування соціальних програм.
3. Збільшити бюджет шляхом зменшення податків.
4. Боротися з корупцією.
5. Створити безпечні умови для життя людей.
6. Захистити сімейні цінності, повагу до батьків і права дітей.
7. Сприяти духовності.
8. Допомагати розвитку українського села.
9. Підвищити боєздатність армії.
10. Провадити зовнішню політику в інтересах народу України.
За перший рік
Призначив Юлію Тимошенко прем'єр-міністром, але згодом звинуватив її в "зраді ідеалів Майдану".
Вивів українські війська з Іраку.
Скоротив термін служби в армії до року.
Призначив прем'єр-міністром Юрія Єханурова.
Передвиборна програма Віктора Януковича 2010 року
1. Україна за 10 років повинна ввійти до 20 економічно найрозвиненіших країн.
2. Держава – надійний гарант гідного рівня життя.
3. Кількість громадян України має сягати 50 мільйонів 2020-го.
4. Протягом 10 років три українські університети повинні включити до 500 найкращих вищих навчальних закладів світу.
5. Забезпечити поетапне збільшення обсягів бюджетного фінансування системи охорони здоров'я до загальноєвропейського рівня – 10 відсотків ВВП.
6. Дві мови – одна країна.
7. Зовнішня політика: відкритість і добросусідство.
За перший рік
Призначив прем'єр-міністром Миколу Азарова.
Заявив про початок 21 перетворення в різних сферах життя.
Утілив податкову реформу. В Україні відбулися протести щодо неї, які дістали назву "податковий Майдан".
8 
35413
Коментарі