50-річний Віктор Скрипник влітку став головним тренером луганської "Зорі". До цього зробив чемпіоном Латвії "Ригу", а ще раніше працював головним тренером німецького "Вердера" із Бремена. За цей клуб грав у 1996–2004 ро­ках, став чемпіоном Німеччини-2004.

10 днів тому команда Скрипника обіграла на виїзді київське "Динамо" й показала, що готова боротися зі столичним клубом за друге місце в чемпіонаті України. Про його тренерський потенціал розповідає 61-річний Олександр СОПКО, колишній гравець донецького "Шахтаря"

 

– Віктор із часів гральної кар'єри вирізнявся футбольним інтелектом. Це був думаючий гравець, із розумінням філософії гри, виконавською майстерністю й наполегливістю в досягненні мети, – каже Олександр Сопко. – У Німеччині став помітним гравцем "Вердера" й після закінчення кар'єри футболіста пройшов усі щаблі тренерства – від дитячої команди до клубу найвищого місцевого дивізіону. Скрипник бачив усю систему німецького футболу, перейнявся їхньою ментальністю.

Він прийшов в Україну з чемпіонату Латвії. Фактично, повернувся з того світу. Це збіг обставин чи талант пробив дорогу нагору?

– Так склалося. Початок його кар'єри – надзвичайно вдалий. Потім провал, за яким могло прийти забуття. Адже скільки тренерів після першої футбольної невдачі (був звільнений з "Вердера" за незадовільні результати на початку сезону 2016/17. - Країна) поверталися туди, де комфортно, з чого почали, – до дітей і юнаків. Але Віктор ризикнув, прийнявши запрошення з чемпіонату Латвії. Його врятував миттєвий успіх із "Ригою".

Запрошення в "Зорю" стало авансом, який треба було виправдати. Схоже, він упорався.

Що допомогло йому показати себе в Україні?

– Віктор має свій стиль спілкування з футболістами. Виріс на Заході. У нього вже німецька ментальність, яка не знає, що таке дрібниці у тренуванні. Демонструє рівний, професійний підхід до гравців, і їм це подобається. А ще Скрипник вимогливий. Не в гіршому радянському розумінні, коли тренер істерить, не добираючи слів. Тренер "Зорі" ставить підопічним правильний агресивний футбол. І залишається професіоналом – є вимоги і правила, які необхідно виконувати. Винятків не буде. Відмінність від західних тренерів – він знає психологію українського гравця, де той халтурить, ледачкує і недопрацьовує.

Скрипник ніде й ніколи не "ставить автобуса" – продовжує грати у свій футбол навіть у матчах проти "Шахтаря" й "Динамо". Чому?

– Німецький досвід. Не пригадую, щоб тамтешній клуб чи збірна змагалися на відбій, закривалися на своїй половині поля. Німці показують агресивний футбол, намагаються сподобатися глядачам, не зберігають рахунку за будь-яку ціну.

Для наших гравців це нове – не боятися іменитого суперника, гнути свою лінію. Звісно, можна програти в "перестрілці", як "Шахтарю" у першому колі, але плюсів у цієї філософії значно більше.

Скрипник надовго затримається в Україні?

– Це залежатиме від його амбіцій і мотивації. Якийсь тренер вважає успіхом вдалий виступ в одному сезоні, інший – має стале прагнення до перемог.

Гучний успіх в Україні додасть йому симпатиків за кордоном. Після повторення такого наступного року, може, повернеться до Німеччини.

Не виключаю, Віктор очолить когось із грандів українського футболу. Тоді шлях до Німеччини стане коротшим. Головне – не знижувати обертів. Та Скрипнику це й не загрожує.

×