Компанія "Так Треба Продакшн" - у Києві біля Троєщинського ринку. Тут сім років перекладають, озвучують та дублюють фільми й телепрограми для основних українських телеканалів. Довгі сірі коридори обвішані великими чорно-білими фотографіями режисерських пультів, мікрофонів та різного студійного обладнання. Двері до кабінетів нагадують корабельні - з ілюмінаторами. За одними з них - офіс Дмитра Мельника, директора "Так Треба".
- Через скасування обов'язкового українського дубляжу забагато галасу. Хто уважно читав постанову, мав би помітити, що без дубляжу титри мають бути українською. Це коштує дорожче, отже - невигідно.
Пропонує екскурсію.
- Звідси починається весь процес, - Мельник підводить до дверей свого заступника Дмитра Опрятного. За ними розподіляють заявки, що надходять від телеканалів. Потім складають розклад для студій та акторів, які озвучуватимуть відео. За день в одній студії пишуть п'ять стрічок. На "Так Треба" їх три.
- Щоп'ятниці переглядаю замовлені картини, щоб відібрати акторів, - каже Опрятний. - Стандартна озвучка - чотири голоси. Кожен із них говорить за декількох персонажів. Озвучування має бути схожим на голоси героїв.
Запевняє, що пам'ятає тембри усіх акторів, які працюють із ними:
- Є в нас Людочка, яка робить Меріл Стріп. Краще за неї ніхто не може! Удома дивлюся лише футбол і новини, бо фільми та передачі розкладаю за голосами: оце озвучив той, це - інший.
Наступний етап - переклад. Його роблять за два-три дні, потім віддають на вичитку головному редакторові Максиму Дацюку:
- Вирішили, що мова буде літературною - як у Тараса Шевченка. Орієнтуємося на словники, прийняті Міністерством освіти, хоча є винятки. Російське "жопа" перекладаємо як "дупа", а насправді в словниках нема ні "жопи", ні "дупи". Перекладачі сміються: "Жопа є, а слова немає".
Дацюк скаржиться, що в українській замало ненормативної лексики:
- Перекладаю епізод, де двоє зі зброєю забігають до приміщення і вбивають там людей. На мові оригіналу лаються матом. Показувати на екрані, як кров із мізками летять у всі боки, - можна. А от адекватно перекладати мовлення героїв - ні. Але якщо залишимо матюки, Нацкоммор (Національна експертна комісія з питань захисту суспільної моралі. - "Країна") це не пропустить. Коли персонаж англійською каже "shit", перекладаємо "чорт", "лайно". Але ж якщо на ногу впаде цеглина, людина не говоритиме "От лайно", а скаже відомо що.
Якщо на ногу впаде цеглина, людина не говоритиме "От лайно", а скаже відомо що
Пояснює, як розпізнати вдалий переклад:
- Якісний, якщо перегляд англомовної стрічки викликає в глядача ті ж самі емоції, що й в американця. Поганий, якщо заважає дивитися. Персонаж повинен однаково розмовляти різними мовами. Якщо заучка, то й говорити має, як ботан, якою мовою це не перекладали б.
Озвучують та дублюють фільми професійні актори. Зараз із компанією працюють сім штатних і 20 позаштатних.
- Є актори, навіть хороші, які не можуть озвучувати, - каже Володимир Терещук. Раніше працював у Театрі російської драми ім. Лесі Українки. Його голосом розмовляє Том Генкс, персонажі мультфільму "Історії іграшок". - Буває, приходить народний артист, сідає за мікрофон і двох слів зв'язати не може. У нас немає репетицій - на відміну від театру та кіно. Отримуємо текст й одразу читаємо. Один фільм озвучуємо 2 - 3 години.
Заходимо до студії. За склом у звуконепроникній кімнаті акторка озвучує "Шоу Марти Стюарт". На фразі "майор Гуліані" її зупиняє режисер озвучення Іван Підгірний:
- Замість "майор Гуліані" має бути "мер Джуліані" - це мер Нью-Йорка, давайте ще раз!
У перерві Підгірний пояснює свої обов'язки:
- Слідкую, щоб актор розмовляв грамотно, не припускався помилок, вимовляв чітко, потрапляв у інтонацію.
Остання стадія - зведення звуку.
- Двоє режисерів зроблять звук однієї і тієї ж програми по-різному. Але він має бути збалансованим - щоб і музику було чутно, і голоси, - говорить звукорежисер Олена Ареф'єва. - Намагаюся бути не звукорежисером, а глядачем. Роблю такий звук, який мені самій хотілося би чути з телевізора.
4 
1
Коментарі