На футбольному Кубку світу-2010 не буде збірної України та Росії. Обидві програли матчі плей-офф - Греції та Словенії відповідно. Анатолій Бишовець, 63 роки, колишній форвард київського "Динамо" і тренер збірних СРСР, Росії та донецького "Шахтаря", аналізує гру команд Олексія Михайличенка й Гуса Хіддінка.
Головними суперниками України у відбірній групі були Англія та Хорватія. Мало хто вірив, що Михайличенку вдасться стати другим, але це трапилося. Зате у плей-офф він програв досить посередній Греції. Як оцінювати результат команди?
- Як негативний. Якість гри України "буксувала" впродовж усього відбірного турніру. Мало стрибнути вище голови з грандом - це в конкретному матчі конкретного чемпіонату може зробити будь-який аутсайдер. Треба набирати свої очки. А Україні, скажімо, в Мінську цього не вдалося. Були проблеми і з Казахстаном. До домашньої перемоги над Англією я ставлюся критично. Гості приїхали до Дніпропетровська без мотивації.
Україні пощастило з календарем, бо на його фініші вона приймала вже немотивовану Британію. Але ж хорватам ми не програли жодного разу.
- Дивився обидва матчі Україна - Хорватія. Думаю, з погляду тактики це були найкращі поєдинки Михайличенка. У Харкові він не ризикував, бо це треба було робити гостям, які перед тим програли в Англії. У Загребі ж наприкінці поєдинку П"ятова підстрахували дві штанги. Але Україна грала розважливо й мала перевагу впродовж 60 хвилин. Взагалі в тому, що Хорватія не пробилася на Кубок світу, немає нічого дивного. Команда дуже привабливо виглядала на Євро-2008, а після підйому зазвичай настає спад. Так трапилося 1993-го з данцями: у статусі чемпіона Європи вони не пробилися на Кубок світу. Так було і з Грецією після перемоги на Євро-2004.
Чому Україна програла Греції?
- В гостях Україна грала винятково на результат. І це було правильно. У Донецьку ж команді Михайличенка не вистачило гострих нападаючих. Греки діяли з "чистильником". Щоб зламати таку оборону, потрібні індивідуально сильний форвард і максимальне швидке переміщення м"яча у середній лінії. Якщо він там рухається швидко й вертикально, тобто гравці не катають його поперек поля, отже, команда спроможна подолати насичену оборону суперника. Цього не було. І це легко передбачалося, адже склад українців - це не склад Іспанії. І я думаю: а чи не варто було відмовитися від спроб агресивної гри в Донецьку взагалі? Так, як греки це зробили в Афінах. Український уболівальник міг цього не зрозуміти, але головне в таких матчах - результат.
Нападаючих Шевченка й Мілевського ви не вважаєте гострими?
- Тут проблема в іншому. Дуже легко було використовувати молодого Шевченка - швидкого та універсального. Складніше визначити місце на полі 33-річному Андрієві. У "Динамо" він часто діє з правого боку в півзахисті, у збірній - в нападі. Повноцінного дуету з Мілевським у них не складається. Принаймні його не було видно ні в матчі з Грецією, ні з "Інтером", де Шевченко гостро діяв сам по собі.
Чи вдавалося Михайличенку під час матчів із допомогою замін посилювати гру?
- Усі поєдинки відбірного циклу Україна проводила рівно. Сильно чи слабко - інша річ, але значних змін по ходу одного матчу не було.
У збірній з"явилося кілька молодих футболістів - Кобін, Ракицький, Хачеріді, Ярмоленко. Вони готові до гри на такому рівні?
- Я відділив би Ярмоленка від інших - він півзахисник, а на цю позицію є певний вибір. Фланги ж і центр оборони за відсутності травмованого Чигринського потребували надзвичайних кроків. Їх і зробив Михайличенко, запросивши Хачеріді й Ракицького.
Чи варто було залишати Чигринського на лаві запасних у матчах із греками?
- Гадаю, пропущений у Донецьку гол - наслідок ризикованої як для України гри. З іншого боку, позиційно Чигринський сильніший за Кучера й Хачеріді, а гол пропустили саме внаслідок тактичної помилки захисників.
Хто може бути наступним тренером збірної України?
- Жодного фахівця-українця з досвідом роботи у збірній я не бачу. Усі ті, хто раніше працювали, не мали індивідуального почерку - працювали за системою Лобановського, на яку орієнтуються в Україні. Тому не бачу принципових відмінностей між збірними Блохіна й Михайличенка.
Іноземець? Не знаю, яким чином його підхід сприймуть футболісти зі слов"янським менталітетом. Коли я в "Шахтарі" організував бібліотеку, змусив гравців учити англійську, на мене більшість дивилася як на дивака.
Цілком можливий варіант - залишити Михайличенка. Він може капіталізувати досвід, набутий під час останнього відбірного турніру.
Але чому Україні не запросити іноземного тренера? Росія під керівництвом голландця Хіддінка зіграла у півфіналі Євро. Крім того, іноземець буде незалежнішим у рішеннях від Федерації футболу за вітчизняного фахівця.
- Звичайно, тренерові потрібна свобода рішень. Кваліфікація Хіддінка поза сумнівом, а створені для нього умови надали можливість вистрілити над Євро. Але в останньому циклі Гус не зумів мотивувати гравців. Якщо Україні в матчах із Грецією завадила надмірна відповідальність за результат, то Росія, мабуть, не усвідомлювала до кінця ціну поєдинків зі Словенією.
Чому не проявив себе в матчах на виліт лідер росіян Андрій Аршавін?
- На Євро він був гравцем "Зеніту" і робив усе можливе, аби проявити себе. У матчах плей-офф ми побачили футболіста, який уже досяг мети, - поїхав грати на Захід. Але ймовірна й інша причина. Припускаю, що тепер Андрій просто не в формі - матч "Арсеналу" проти "Челсі" це підтвердив.
Наскільки різним є сьогодні потенціал збірних України та Росії?
- Збірна Росії потенційно сильніша за українську. У неї значно ширший вибір півзахисників і форвардів. Голкіпер Акінфєєв - один із найсильніших в Європі. Хіба що опорного півзахисника рівня Тимощука в Росії немає. Зате Михайличенко вводив молодих виконавців, а Хіддінк довіряв героям Євро-2008. Через кілька років ситуація може змінитися. Україна награє молодь із прицілом на домашній Євро, а Росія може її взагалі втратити, якщо не потрапить на наступну першість континенту.
Анатолій Бишовець народився 23 квітня 1946 року в Києві.
Дебютував у "Динамо" 17-річним. Чотириразовий чемпіон СРСР, володар Кубку СРСР, учасник чемпіонату Європи-1968 та Кубка світу-1970. У чемпіонатах Радянського Союзу зіграв 139 матчів, забив 49 м"ячів. Закінчив спортивну кар"єру у 27 років через рецидив травми коліна
У 1984-го привів юнацьку збірну СРСР до срібних нагород чемпіонату Європи серед 17-річних. 1988-го - виграв Олімпійські ігри. 1990-го очолив національну команду Радянського Союзу та вийшов до фінального турніру чемпіонату Європи. 1998 року очолив збірну Росії, але після трьох поразок поспіль у відбірному турнірі Євро-2000 був звільнений із посади. У подальшому працював у "Зеніті" та "Томі". Цього року консультував півтора місяця краснодарську "Кубань", яка вилетіла з вищої ліги чемпіонату Росії
5 
1
Коментарі