Прихід Шевченка до "Динамо" завадив Мілевському

До київського клубу Артем іще повернеться

– Він добрий хлопець. І друзі цим користуються. У буквальному сенсі сідають йому на голову. Він без проблем дає їм свою машину, без кінця-краю оплачує рахунки в ресторанах.

Так каже мій приятель 15 років тому. Працює у пресслужбі київського "Динамо". Розповідає про Артема Мілевського – на той час провідного форварда команди. Той завжди викликає підвищений інтерес у людей, які навіть не цікавляться футболом. Пам'ятаю, колега з редакції теж поцікавилася, чи напишемо ми про цього гравця – єдиного, про кого вона чула.

 

Тоді не написали. Але тепер привід очевидний. Найхаризматичніший футболіст "Динамо" другої половини нульових років нині має очевидні проблеми з алкоголем. Тривалий час він відмовлявся від допомоги друзів і не хотів пройти курс лікування. Але врешті Мілевського умовили. Гроші на це дав президент клубу Ігор Суркіс. Бо в самого ексфутболіста їх не було.

Можливо, Суркіс відчуває свою провину в цій історії. Так, він безліч разів прощав Артема і його найкращого друга Олександра Алієва після численних загулів напередодні вирішальних матчів. У травні 2008-го на команду чекав фінальний поєдинок Кубка України проти "Шахтаря". Лідери "Динамо" напередодні гри вирушили до нічного клубу. Матч провалили. Кияни програли – 0:2. Суркіс оштрафував на 30 тисяч доларів, але відраховувати з команди за чергове порушення дисципліни не став.

З іншого боку, справжній батько, а саме так власник називав себе стосовно до Артема, відпустив би його до закордонного клубу тоді, коли футболіст перебував якщо не на піку кар'єри, то й не на її фініші. Влітку 2013-го футболістом цікавився клуб "Ліворно", що саме вийшов до серії А – аналога нашої прем'єр-ліги. Мілевський здавна мріяв грати в Італії, бо в дитинстві захоплювався римською "Ромою" та її лідером Франческо Тотті. Для нього було щастям вийти замість травмованого Андрія Вороніна у 1/4 Кубка світу-2006 проти апеннінців – майбутніх чемпіонів. Але "батько" пішов на принцип, і нікуди Артем не поїхав.

Частково на кар'єру Мілевського в "Динамо" вплинув прихід Андрія Шевченка. Влітку 2009-го Артем отримав капітанську пов'язку. Грав відповідно – зосереджено та відповідально. Але наприкінці серпня до команди повернувся легендарний бомбардир "Мілана". Саме на Шевченка ставив тодішній тренер Валерій Газзаєв. Пов'язка перекочувала до нього. А Мілевський поступово відійшов у тінь.

 

Зарубіжна кар'єра Артема не склалася. Виступи в хорватському "Гайдуку" та білоруському "Динамо" з Бресту, хоч і став чемпіоном на території Лукашенка, – явно не те, на що заслуговував талановитий футболіст. А закінчив узагалі в ужгородському "Минаї", де нічого особливого не показав.

Головна його проблема – чутлива душа. Мілевський болісно сприйняв напад Росії на Україну й те, що його рідна Білорусь сприяла цьому. Якщо уродженець РФ Алієв просто розірвав контакти з батьками й пішов до війська, то Мілевський втратив інтерес до життя і став топити себе в алкоголі.

До кінця місяця він має вийти з клініки. Очевидно, Суркіс запропонує посаду в клубі, створену спеціально під колиш­нього зіркового футболіста. Бо не хочеться, щоб чергова динамівська зірка пішла в засвіти через те, що не змогла знайти себе в позафутбольному житті. Приклади Валентина Белькевича та Павла Шкапенка гірчать і досі.

×