- Надю, ти що, геть здуріла? Вертайся зараз же і здавай документи. Інакше не матимеш навіть тої копійки, за яку горбатилась 20 років, - моя мама наставляє свою сестру.
Тітці виповнилося 55. Три десятки з них вона зашивала діряві простирадла та халати в районній лікарні. Пішла в соцзабез оформити пенсію.
- Ой жіночко, приходьте вже після свят. І без вас роботи вистачає, - спробувала спекатися її співробітниця установи. Тітка зателефонувала мамі. Та дала цінні поради, бо працювала в державній системі років 15.
Мама регулярно дивиться новини. Знає про можливість підвищення пенсійного віку, подорожчання газу, бензину, м'яса і навіть китайського ширпотребу на нашому луцькому базарі. Нічого хорошого 2011-го мама не чекає.
Думаємо з чоловіком лишити батькам малого, щоб трохи заробити
У мене настрій оптимістичніший.
- Цього року тато піде на пенсію. Куплю йому вулика, у країні стане на одного пасічника більше. Будете збирати мед та доглядати онуків. Ми постараємося, щоб їх не бракувало.
Мама сміється.
Я ж не жартую. Думаємо з чоловіком лишити батькам малого, щоб трохи заробити. 2011-го плануємо доробити ремонт у квартирі. Синулі вже потрібно купу речей придбати: дитячий посуд, ходунки, розвиваючі іграшки. А ще хочеться гайнути в Альпи на лижі чи погуляти по нічному Відню… Планів мільйон.
У душі допускаю, що жоден може не вигоріти. Але точно знаю, що все одно цього року буду щаслива. Бо мій син скаже своє перше слово і зробить перший крок в українські будні.
3 
35413
Коментарі