- Ух ти, маленький який, полосатенький, - 12-річна львів'янка Валерія Дячок бере на руки страусеня. - А давайте його Васею назвем. То вона? Ну тоді Василинкою буде.

Пташеня дзьобає блискучий перстень на пальці дівчини, тягнеться клюнути її в ніс.

Валерія відвідує заняття юннатів у Львівському дитячому еколого-натуралістичному центрі на вул. Кубанській, 12.

О 13.10 у четвер, 30 березня, страусеня-ему вперше виходить на вулицю. Воно вилупилося місяць тому і жило у картонній коробці в кабінеті директора центру.

Кілька секунд пташеня роздивляється нову територію. Потім починає клювати все підряд: камінці, травинки, сміття. Пробує на дзьоб і викидає. Швидко бігає подвір'ям. Пір'ям ще не обросло, тіло вкрите пухшком захисного забарвлення. Колір зливається з торішнім листям і грязюкою.

- У страусів низький інтелект. Навіть якщо б вони мали клички, то не відзивалися б, - каже директор центру Ігор Антахович, 48 років. - У цих птахів потомство висиджують самці. Наш самець понад 50 днів вигрівав семеро яєць. Вилупилося одне пташеня. Решта загинули, бо восени були сильні морози.

У перші хвилини після народження страусеня забрали від батька: боялися, щоб той не затоптав малого.

- Уже перейшло на дорослу їжу. Даємо варені яйця, терту моркву, зелень, - продовжує Ігор Павлович. - Дуже любить цвіркунів, у нас їх удосталь, то згодовуємо. Перші кілька днів після народження страуси взагалі нічого не їдять - їм вистачає запасу поживних речовин із білка. На четвертий день ми робили суміш із зелені та варених яєць і руками закладали в дзьоб. І так - шість разів на добу. Далі вчили брати їжу з мисочки. Зараз птах розміром із невелику курку. Кличу я його так: - постукаю олівцем чи ручкою по підлозі — воно вже біжить.

У центрі живуть четверо дорослих страусів-ему. Кожна пара має окремий вольєр. Батьківщина страусів-ему - Австралія. Вони виростають до 1,5-1,8 м, важать у середньому 45-54 кг.

×