Ексклюзиви
Вівторок, 10 грудня 2013 17:08

"Опозиція не встигає за ситуацією, а тим більше – не проектує її"

  Юрій МАКАРОВ

58 років, публіцист та письменник
Народився у столиці Болгарії Софії, у сім’ї емігрантів. Батько – хімік і політв’язень, мати – камерна співачка. Повернулися до України, коли Юрію виповнилося 3 роки. Закінчив факультет романо-германських мов Київського університету імені Тараса Шевченка. Викладав французьку в Національній консерваторії імені Чайковського, працював журналістом. Був редактором і режисером студії ”Київнаукфільм”. На студії ”1+1” вів низку авторських проектів, зокрема ”Імперія кіно”, ”Спецпроект Юрія Макарова” та ”Документ”. 2007-го став головним редактором журналу  ”Український тиждень”. У 2011–2013 роках – ведучий програм ”Цивілізація” та ”Цивілізація 2.0” на каналі ТВі.
У шлюбі вчетверте – із художницею та журналісткою Світланою Фесенко. Виховує дочку Марію. Захоплюється подорожами й академічною музикою. Улюблений автор Ґабріель Ґарсіа Маркес, серед українських письменників перевагу віддає Лесеві Подерв’янському та Сергієві Жадану.
Пише книжки. Остання з них – ”За чверть десята” – вийшла друком у жовтні 2013 року
Юрій МАКАРОВ 58 років, публіцист та письменник Народився у столиці Болгарії Софії, у сім’ї емігрантів. Батько – хімік і політв’язень, мати – камерна співачка. Повернулися до України, коли Юрію виповнилося 3 роки. Закінчив факультет романо-германських мов Київського університету імені Тараса Шевченка. Викладав французьку в Національній консерваторії імені Чайковського, працював журналістом. Був редактором і режисером студії ”Київнаукфільм”. На студії ”1+1” вів низку авторських проектів, зокрема ”Імперія кіно”, ”Спецпроект Юрія Макарова” та ”Документ”. 2007-го став головним редактором журналу ”Український тиждень”. У 2011–2013 роках – ведучий програм ”Цивілізація” та ”Цивілізація 2.0” на каналі ТВі. У шлюбі вчетверте – із художницею та журналісткою Світланою Фесенко. Виховує дочку Марію. Захоплюється подорожами й академічною музикою. Улюблений автор Ґабріель Ґарсіа Маркес, серед українських письменників перевагу віддає Лесеві Подерв’янському та Сергієві Жадану. Пише книжки. Остання з них – ”За чверть десята” – вийшла друком у жовтні 2013 року

"Нову Україну треба будувати на цінностях свободи, індивідуальності, розвитку", – вважає публіцист і письменник Юрій Макаров

Про що свідчать події на Майдані?

– Про те, що Україна – самодостатня держава зі своїм обличчям, інтересами та суб'єкт­ністю. Останнє було приховано впродовж останніх років, не виходило на поверхню. Усі себе питали: навіщо ми тут живемо? Тепер з'ясувалося, навіщо.

Йдеться про зміни у свідомості?

– Так. Але не можна говорити про всіх водночас. У нас змішалися покоління, соціальні практики й мови. Є, наприклад, людина з індустріального міста, яка все життя пропрацювала на металургійному заводі. Їй зараз років 60, і вона розуміє, що іншого життя в неї не буде. Цю людину весь час учили не того, що саме життя цінне, а того, що ти робиш внесок "в мощь страны". Їх так довго зомбували, що врешті-решт вони в це повірили.

А є люди, які в 20 років встигли побувати за кордоном, повчитися, попрацювати. Вони бачили світ і знають мови. Для них перебування тут не є бар'єром, бо в будь-яку мить можуть зв'язатися з будь-яким куточком планети. Інколи це – представники однієї родини. Тому їх не можна узагальнювати чи чітко розділяти. Але основні тенденції саме такі.

Чи може Майдан закінчитися нічим?

– Інтонаційно це подібно до подій 2004 року. Але там була пастка. Все було дуже зав'язане на одній особі. І цей запал призвів до того, що здавалося: це – кінцева мета. А насправді, кінцева мета – побудова принципово іншого типу стосунків як по вертикалі, так по горизонталі. Звісно, у крові людей є адреналін, обурення, якась ейфорія від того, що минула депресія. Але не варто переоцінювати те, що зараз відбувається. Бо потім нас очікуватиме розчарування.

Чого може досягти опозиція за такої народної підтримки вже зараз?

– Ситуація не прогнозована. Не хочеться кидати камінь у город опозиції, але не тягнуть вони. Не тому, що погані чи зрадники, а тому, що вони – не того масштабу політики. Їм не вистачає креативу, а життя вимагає весь час пошуку нестандартних рішень та фантастичної здатності комунікувати. Вони не встигають за ситуацією, а тим більше – не проектують її.

Чим має закінчитися Майдан?

– Люди вийшли захищати свою гідність. Не всі розуміють європейський вибір однаково. Дехто це бачить як впровадження правил, а дехто – що ми щонайменше будемо жити тепер, як в Італії. Це принципово дві різні мотивації.

Дуже тупі, дуже невиховані й примітивні істоти спробували, як вони висловлюються, "нагнути" країну

Але людей не задовольнить на виході якась загальна декларація, що ми хочемо жити так і не хочемо – так. Дуже тупі, дуже невиховані й примітивні істоти спробували, як вони висловлюються, "нагнути" країну. І доки ці люди на вулиці не отримають сатисфакції, вони не заспокояться. Цю образу вони не проковтнуть. Як програма мінімум – відставка уряду. Друге – покарання міністра внутрішніх справ й усіх, хто був причетний до кримінального злочину 30 листопада. Варто би ще вимагати повної люстрації.

Янукович може піти на поступки?

– Усе, що нинішню владу робить сильною, базується на переконаності в тому, що ніхто нічого не заперечуватиме. На рівні місцевої влади, прокуратури, міліції людей навмисно при­нижують, щоб нарощувати свій потенціал влади. Коли міліція демонструє свою безкарність, вона так тішить свою пиху. А з другого боку, це технологічне доведення до населення, що такий порядок є і буде. Резюме в тому, що нам постійно ніби кажуть: не подобається, то їдьте за кордон. Влада хоче впровадити в життя тип стосунків, що дозволяв би їм весь час залишатися нагорі. А інша частина суспільства наполягає на впровадженні типу стосунків, що не допускатиме цих хамів нагору. Це – змагання характерів хама і європейця. Незалежно від того, чи подобається мені Микола Янович Азаров і що я думаю про себе, це – суб'єктивно. Та об'єктивно Азаров хам, а я – ні.

Янукович злякався народу?

– Звичайно. Більше того, його загнали у глухий кут. Він обіцяв покращення і привів Україну до дефолту. Операцію з обдурення своїх громадян європейським вектором він розпочав винятково, щоб шантажувати Росію і вимагати від них більше грошей. Але й тут нічого не клеїться.

Угода з ЄС зірвана тільки через гроші?

– Ні. За великим рахунком, президенту й людям, яких він навколо себе зібрав, у Європі просто немає чого робити. Вони там погано почуваються. Інша мова, інший світ, необхідність рахуватися з правилами.

Оточення президента може розробляти план щодо його усунення?

– Вони, можливо, були б раді. Уся структура влади побудована на неформальних зв'язках, і кадри добиралися за ознакою особистої відданості президентові. Якщо зараз цю центральну фігуру прибрати, уся піраміда посиплеться.

Зараз можливий діалог між опозицією і владою?

– Так. Хоча є враження, що їх влаштовувало перебування в опозиції і без Тимошенко. Загальна картина саме така і вона – безжальна. А зараз їм передусім треба домовлятися про відставку уряду та покарання винних.

Ще є світова спільнота. Вони мають жорсткіше втрутитись. Адже Янукович не хоче бути невиїзним.

Які лідери потрібні країні тепер?

– Україні не потрібна модель із харизматичним лідером. Принаймні зараз це може бути небезпечним. Краще мати справу з певною кількістю політиків, яких легше контролювати. Припустімо, це буде парламентсько-президентська республіка. Окрім того, зараз не видно ані лідера, ані політичної сили, що б могли своїм планом дій запалити людей. А якщо матимемо громадянське суспільство і якщо воно працюватиме, то харизматичні лідери, по суті, не потрібні. Щоб вони витягували за чуприну апатичне суспіль­ство та приводили його в світле майбутнє? Нащо? Якщо громадянське суспільство не складеться, тоді справді потрібен добрий центр.

Україні не потрібна модель із харизматичним лідером

Окрім того, у нас викривлена за радянським зразком система розподілу повноважень по вертикалі. Місцева влада відповідає за те, щоб украсти гроші – тобто ті крихти, які до неї долітають. А насправді багато проблем мали б вирішуватись на місцях. І це так само громадянське суспільство, а саме коли люди здатні контролювати владу на всіх рівнях.

Як оцінюєте реакцію міжнародної спільноти на Майдан? Чи мають вони тиснути на Януко­вича?

– Якщо говорити про загальний настрій, то це – шок. У суспільствах, де насильство є ексцесом, а не нормою, будь-які наочні грубі прояви викликають емоційну реакцію несприйняття.

Але світова спільнота й не таких бачила: і Муаммара Каддафі (колишній лідер Лівії, який правив нею 42 роки. – "Країна"), і Саддама Хусейна (колишній президент Іраку. – "Країна"), і низку африканських та латиноамериканських диктаторів. Тому нічого нового ми їм тут не запропонували.

Як тепер вибудовуватимуться стосунки Євро­союзу й України?

– Нам доведеться важко, бо офіційна влада повелася несерйозно. Навіть якщо Євросоюз зацікавлений у відновленні діалогу, то вони десять разів зважуватимуть перед певними рішеннями. Будуть окремі кроки зближення, але не такі радикальні, як планувалось раніше.

А якщо влада зміниться і апелюватиме до того, що за нею – європейські симпатії українців?

– Якщо припустити, що зміняться еліти за рік-два, тоді доведеться перезавантажити всю країну. Масштаб цього важко передбачити. Якщо позитив Майдану не розтринькають, як це зробили 2004-го, тоді ми, можливо, вже за кілька років будемо жити в новій країні.

Що робитиме Москва?

– Вона тисне і тиснутиме. Кремль не може сприйняти факту, що імперської Росії нема. Для них політичні реалії лишилися на рівні минулого століття, і це частина їхньої колективної душі. Певно, вони чекатимуть, доки Янукович приповзе до них на колінах. Це – складова їхньої пихи, переконаності, що вони суперлюди, а ми – не люди.

На яких цінностях треба будувати нову Україну?

– На цінностях свободи, індивідуальності, розвитку.

Зараз ви читаєте новину «"Опозиція не встигає за ситуацією, а тим більше – не проектує її"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

7

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 4880
Голосування Чому президент Зеленський погодився на "формулу Штайнмаєра"?
  • Хоче швидких перемог для себе і не розуміє наслідків для країни
  • Робить це через тиск європейських партнерів
  • Піддався Росії
  • Це зрада і немає, чого обговорювати
  • Ще не все пропало, ситуацію можна виправити
  • Ваш варіант у коментарях
Переглянути
Погода