Вінничанин Олексій ШИМОТЮК, 53 роки, п'ять разів одружувався і чотири рази розлучався з Наталією:
– Мій ідеал жінки – білявка з тонкою талією і четвертим розміром грудей. Такої в мене ніколи не було, підсвідомо їх боявся.
Наташа – чорнява. Познайомився з нею, коли їхав до товариша на весілля в місто Гайсин. Вона тоді була в голубому платті, сиділа на першому сидінні, але в автобусі до неї підійти не було як. Вийшли обоє на вокзалі, вона везла з Вінниці кавуна. Запропонував їй помогти, взяв торбу, на виході за щось зачепився, побив ноги й кавуна. Наташа розплакалася. Я пообіцяв їй купити гору морозива й попросив, аби пішла зі мною до друга на весілля. Вона не схотіла. Знайшов її перед від'їздом, запросив на побачення у Вінниці.
Зустрічалися півтора року. Зачарувала вона мене своїми коротенькими спідничками і рівненькими ніжками. Ще дуже гарно сміялася, голосно і дзвінко. Одружилися, коли мені виповнилося 23 роки. Весілля якраз було на мій день народження, бо в інший час ресторан був зайнятий. Моя покійна баба тоді сказала, що це щастя не принесе. Одружилися не по любові, а тому, що Наташа мені подобалась, і я хотів утекти від батьків.
Уперше серйозно посварилися через те, що я купив на весільні гроші радіолу. Приніс, настроїв, включив музику, хотів потанцювати. А вона – у сльози, бо хотіла пральну машинку. Тиждень не говорили. Після того сімейного бюджету ніколи не мали. У кожного були свої гроші.
Через рік поскидав у сумку речі й поїхав у Крим. Думав, вернуся, покладу заяву про розлучення на стіл, і все – буду вільний. Коли приїхав, дружина була в лікарні. Виявилося, що вона через мене втратила дитину. Тоді не став подавати на розлучення, але перед Новим 1985 роком зустрів жінку, яка мене зачарувала. Подав на розлучення і перебрався до Юлі. Вона була старша за мене на 15 років, мала дорослого сина. Прожив із ними півроку. Юля намагалася все вирішувати сама. Зрозумів, що вона мені як дружина не підходить.
Винайняв кімнату і жив кілька місяців сам, але весь час тягнуло до Наташі. Прийшов до неї з в'язкою бубликів і пляшкою плодово-ягідного вина. Розплакався, вона повірила. Побралися вдруге, коли через пару місяців жінка завагітніла.
Наташа була на сьомому місяці, а я задумався про свободу. Сімейне життя було занадто нудне. Народився син Андрій, і я пішов із дому. Не витримав постійного плачу. Розлучилися, коли сину виповнилося півроку. Платив аліменти. Подався в Харків на авіаційний завод. Жили в гуртожитку з трьома холостяками. Через п'ять років повернувся втретє до дружини. Наташа попросила про це сама. І наполягла, щоби знову розписалися.У черговий раз розлучилися, щоб отримати квартиру. Ми жили в однокімнатці, а на електроламповому холостякам давали квартири. Помешкання так і не отримали. Я подався на заробітки до Польщі, потім – до Росії. За рік приїхав із баблом, купив машину. Хотів знову повертатися на заробітки, оформив на жінку машину й квартиру. Аби бути впевненим у ній, знову одружився.
Вчетверте Наташа сама подала на розлучення. Хтось із знайомих доніс їй, що я в Росії маю коханку.
Якось прихопило серце, і я попав у лікарню. Пролежав три місяці. Коли вийшов, знову почав добиватися Наташі. Запросив її на побачення, ми каталися на катері, їли морозиво, а ввечері я їй купив цілий оберемок кульок. Торік одружилися з Наташею вп'яте. З дня нашого знайомства минуло 30 років. Тільки тепер я зрозумів, що вона – моя половинка. Доповнює мене в усьому. Сідаємо снідати – вона п'є каву з цукром, а я – без. Я люблю дивитися телевізор, вона – читати книжки. Найбільше в Наташі ціную вміння залишатися жінкою. У 52 вона виглядає на 10 років молодшою. Дуже терпляча. Мабуть, в Україні нема жодної жінки, яка б уп'яте вийшла заміж за одного і того самого чоловіка. Поважаю її як матір. Вона виховала сина справжнім мужиком. У нього зараз своя сім'я, маємо двох онучок.
2 
1