"Образа і гнів можуть тамуватися через прощення або ж через настання кари"

Українці відгукнулися на російську агресію в соціальних мережах

Вахтанг КІПІАНІ, 51 рік, історик:

Про Каховку і дамбу. У русскіх на правому березі дофіга народу. От реально, повірте на слово. І якщо вони піді­рвуть ту греблю, то десятки тисяч вояків і купа техніки, якої з кожним днем стає все менше, залишаться на становищі смертників. Путін, канешно, ексцентричний злочинець, але не ідіот. Ці солдати й ці "засоби ураження" йому дуже потрібні.

Ну, і про географію. Назагал лівий берег нижчий за правий. Тому потік води піде переважно туди. Якщо російська армія хоче виграти чемпіонат світу з водних видів спорту – тоді повірю в цей план, а поки що – нє. Все може змінитися тоді, коли русскіє солдати покинуть правий берег (читайте спочатку – це непросте завдання) і потім організовано втечуть з Олешок і Голої Пристані. Що теж поки що не проглядається. Кароче. Не ведіться на російське залякування.

Остап УКРАЇНЕЦЬ, 28 років, письменник, перекладач:

Аргументація "а як же велика російська культура" на сучасному етапі дерусифікації, з розповідями людей, які Пушкіна читали на турбазі, – це просто нова ітерація аргументу "подумайте про дітей".

Так вийшло, що ті самі діти нині доволі непогано говорять за себе, й культура пушкіністів їх цікавить не особливо, судячи з усього. А оскільки прикриватися дітьми не дуже виходить, нам пропонують подумати про мерт­вих старих імперіалістів і якою неповагою до них нам самим вирішувати, яку культуру мають репрезентувати наші міста.

Коли від свого імені сказати нічого, на щит підносять тих, хто за себе нічого не казав.

Таня МИКИТЕНКО, 40 років, блогерка:

Прикметно, що коли вєрибрєжнєви підступаються до пісень українською, то обов'язково виходить щось про вишиванку, козаків, калину чи ще щось таке глибоко "символічне". Ну не здатні вони уявити, що українською теж можна про життя щоденне, про "чєм више любовь, тєм ніже поцелуі". Бо настільки не мають зв'язку з мовою, що вміють її прикладати на себе хіба що в "музейному" форматі. Мертвонароджений зв'язок з українським = мертвонароджений продукт.

Павло ВИШЕБАБА, 36 років, екоактивіст, поет:

Мова – наш оберіг. Зайшов на позиції нашої бригади чувак у формі ЗСУ, з документами, все начебто ок, але говорить російською. Запідозрили.

– Скажи "паляниця".

– А что ета?

*чутно автоматні черги*

Тру сторі. З розвідниками в Росії біда, що тішить.

 

Олексій ЛАДИКА, 37 років, журналіст:

Подобається, що ми зібрали голоси для петиції, щоб у ЗСУ були сухпайки для веганів і вегетаріанців. Це теж про повагу та рівність.

Подобається, що ми обговорюємо можливість легалізації одностатевих шлюбів після того, як військового не пустили до його хлопця в реанімації. Як християнин я, звісно, за традиційні сімейні цінності. Але як християнин я і за свободу вибору. Зокрема за свободу вибору, кого кохати.

Мені подобається, що коли директор книгарні видає сексистський жарт, то після публічного осуду він залишає свою посаду.

Також подобається, що, коли відбувається якась несправедливість, ми це не терпимо й відповідаємо гостро – хай то буде спалений міліцейський відділок у Врадіївці чи повалений режим на Майдані.

У нас у країні кожен може бути собою і йому за це нічого не буде. Мені це подобається. Не одразу, поступово, але Україна стає країною, яку ми всі зараз ВИМРІЮЄМО. І саме нашим захисникам і захисницям дякую за це. Бо саме вони дають нам можливість жити у країні, яку хочемо ми, а не якийсь пристаркуватий закомплексований маніяк і його посіпаки.

Сергій Громенко, 36 років, історик:

Нарід, який замість прав обрав вялічіє, спочатку залишається без вибору, потім – без прав, а після того – й без вялічія.

Тарас СТАДНИЦЬКИЙ, 39 років, актор:

На днях моя старшенька Олеся дорогою зі школи злилася, що купу часу провели в бомбосховищі через повітряні тривоги.

– Олеся, – кажу, – не будьмо, як росіяни. Ти трошки заплуталася в причинно-наслідкових зв'язках. Повітряна тривога – це результат чого?

– Того, що запускають ракети. Або дрони.

– Так, але їх запускають конкретні люди, правда ж?

– Ну так, росіяни.

Тепер я радий, що в певні моменти моя дитина ненавидітиме конкретних людей, а не щось абстрактне.

Так само й ми закарбуймо собі:

– Якщо зараз нема світла – то винні не обленерго, а…

– Якщо є прильот у ваше місто чи містечко – винне не ППО, а…

– Якщо вашій дитині сняться кошмари через війну – винна не війна, а…

Остап Дроздов, 43 роки, журналіст:

Після всього, що натворили орки, ми зобов'язані для них стати ериніями. В античному епосі еринії – богині помсти.

Вони зродилися з землі, заплідненої краплями крові. Це епічно відповідає покликанню помсти: мусить бути важка відплата за нашу окривавлену землю. Еринії, діти темряви й кривавої землі, пильнують за тим, аби не було жагучої несправедливості. Існують еринії батька, матері, родичів, дітей – кожен скривджений має своїх ериній, і вони волають про вендету.

Богині-месниці описані як жорстокі й люті – такі мають бути еринії сплюндрованої України. На стародревніх вазах еринії часто зображені сивими. Від того пережитого, яке кличе їх до помсти. Від передчасної сивини.

У них гнівний погляд і змії у волоссі. Шипучі плазуни повзуть по плечах і з роззявленими пащами тягнуться до жертви. Еринії мають меч розплати й факел, який освітлює шлях у гонитві за винуватцем. Богині помсти карають не тільки смертю – вони невідступно переслідують злочинця навіть після смерті, завдаючи вічних мук.

Ідея всеохопної помсти – це ідея цілого воєнного покоління. Ніякі церковно-клерикальні ідеї прощення не можуть замінити поклик стати ериніями для кривдників. Відчуття образи й гніву може тамуватися двома способами: через прощення чи настання кари.

Я за другу опцію. Прощення – це раціональне подолання зла і можливість заново й об'єктивно оцінити наругу. Прощення – це звільнення від осуду. Це ймовірність відбудувати зруйновані мости. Прощення – це примирення. А цього не треба.

Краще – еринії. Які за помсту. За акт справедливості. За кару. Лише тоді національна душа може вспокоїтися.

Щоб регулярно читати всі матеріали журналу "Країна", оформіть передплату ОНЛАЙН. Також можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу"

×