"Не їм ніякої ікри. Ненавиджу, як вона хрумтить на зубах".

 

Вінничанка Світлана Добровольська, 36 років, не їсть риб'ячої ікри:

– У 12 років мати повела до окуліста, бо почав падати зір. Лікар порадив годувати мене червоною ікрою. На той час ми жили в комуналці, мати працювала на риббазі у Вінниці. Узяла в рахунок зарплати 10 банок червоної ікри. Прийшла додому, відрізала шмат чорного хліба, намастила ікрою, дала мені. Я той хліб ледь дожувала. На ранок знов ікра. На обід – бутерброди з ікрою.

Спочатку зішкрібала її з хліба й викидала у кватирку, хліб доїдала. Ще бігала у туалет, викидала ікру в унітаз. Потім мати це помітила. Садовила мене перед собою на стільчика, намащувала бутерброд і змушувала з'їдати в її присутності.

Так тривало два місяці. Мені таки виписали окуляри, та їх я не носила. А зір відновився сам по собі. Просто настав перехідний вік, слід було ­перечекати.

Відтоді не їм ніякої ікри. Навіть коропа чи мойви. Ненавиджу, як вона хрумтить на зубах.

×