Вірмени вимагають видати російського солдата
14 січня біля міста Гюмрі на півночі Вірменії три тисячі людей оточили 102-у російську військову базу. Вимагали видати Вірменії для суду солдата 18-річного Валерія Пермякова з Чити. За два дні до того він убив шістьох людей із родини Аветисянів у їхньому будинку. 6-місячний хлопчик від ударів штиком помер за тиждень у реанімації. На місці злочину знайшли російську військову форму з прізвищем Пермякова, автомат Калашникова, повний магазин патронів, два невистріляні патрони та 28 гільз. Солдата впіймали на кордоні з Туреччиною. Після того як зізнався у злочині, передали військовій частині. Вірмени переконані, що Пермякова вивезуть до Росії. Виходили на протести з плакатами: "Зате Крим ваш?", "Закон вищий за імперські амбіції", "Ваша "духовність" убиває наших дітей". Адвокат відмовилася захищати солдата після того, як поспілкувалася з ним. Вірменська влада домовилася з російською, що Пермякова судитимуть у Вірменії за російськими законами. Жалоби за вбитими не оголошували
Cюзан МУРАДЯН, 25 років, вчителька, Гюмрі:
– Із 12 січня уся Вірменія шокована. Якось ще можна зрозуміти вбивство дорослих. Але діти… Багато хто боїться виходити на вулицю вночі. Ніхто не почувається у безпеці. Вже не знаємо, хто друг, а хто – ворог. Усі сподівались, що хоча б піврічний Сергій виживе. Це було промінчиком надії. Але ми його втратили. Ми зараз усі – Аветисяни. Із 12 січня – в жалобі. Єдине, що бачу – будинок без світла і двох дітей в обіймах матері. Наше місто вже раз було в жалобі. Після землетрусу 1988-го. Цього разу ще гірше. Знищення всієї сім'ї – наче знак країні.
Декілька разів ставалися напади з боку російських військових. Якось п'яні солдати влаштували бійку на базарі. Досі не знаємо, що з ними сталося. Невідомо, чи їх посадили. Якби показово засудили тих, не було б Гюмрі.
Зараз російські солдати й офіцери бояться виходити з будинків. Біля їхнього поселення поставили поліцейських для охорони.
Якщо Росія погодиться видати Пермякова, його посадять довічно. Якщо – ні, то вони порушать російсько-вірменський договір 1992 року і втратять останню дружню країну. Цю трагедію ніколи не забуде наше покоління.
Вірменська влада намагається уникнути протестів. Але люди не довіряють Росії. Стоятимуть за свої права до кінця.
Я не ходила на мітинги. Брат був. Вірмени не мають нічого проти росіян у Гюмрі. Лише вимагають віддати Пермякова.
У справі багато запитань. Дивно, що 18-річний росіянин, який пробув у Гюмрі місяць, так добре знав місто. Подолав 5 кілометрів. Ішов такими дорогами, що навіть не усі місцеві їх знають. Дивує, як міг зайти в будинок і перестріляти всіх. Ніхто не зчинив галасу. Сусіди жили в тому ж дворі. І нічого не почули. Чому він залишив одяг на місці злочину? Ми хочемо почути відповіді.
Аліса МАТОРОСЯН, 43 роки, юрист, Єреван:
– Цей конфлікт не перший, але найсерйозніший. Думаю, стане поштовхом до того, щоб вірмени задумалися: ким для нас є найближчий "друг". Наша влада слабка і безвольна. Усе роблять за дзвінком із Кремля. А що далі? Скільки так може тривати? Що далі, то ясніше, що ми втратили потенціал. Треба було розвиватися, а не ховатися за спину Росії.
Москва чинить дуже грубо в питаннях пропаганди. Одразу запустили чутку, що Пермякова підставляють. У голові не вкладалося, коли бачила під фото з похорону Аветисянів коментарі, що винна Америка.
Треба було видати Пермякова Вірменії. Усі правові підстави були. Потрібна була добра воля. Але нащо? Ми ж всього-на-всього "чуркобіси". Не всі в Росії знають, що ми здебільшого теж православні. Ця влада не змінить нічого. На наступних виборах спробуємо обрати не таких прокремлівських.
Сатенік БАГДАСАРЯН, 25 років, аналітик, Єреван:
– Вірмени дуже добре ставляться до іноземців та військових. Також місто мало свої вигоди від перебування бази на території. Але антиросійські настрої зараз зросли. Дехто вимагає ліквідації бази, якщо командування не може нею керувати. Досі уряд не дав жодних гарантій чи обіцянок. А люди продовжують вимагати прозорого судового процесу.
Вбили двох, ще дев'ятьох – поранили
14 липня 1999 року на базарі в Гюмрі єфрейтор Олександр Каменєв і рядовий Денис Попов зчинили стрілянину з автоматів. Убили двох, ще дев'ятьох поранили. Стріляли навмання. Обоє були п'яні. Слідство тривало два місяці. Військових утримували в гюмрінському слідчому ізоляторі. Судили у Вірменії. Дали 15 і 14 років у колонії посиленого режиму. Попов провів у тюрмі два роки, потім його перевели до Росії. Каменєв відбув у вірменській в'язниці 12 років. Після чого теж перевівся до російської.
11 липня 2003-го близько 12.30 на територію військової бази намагалися потрапити жителі Гюмрі 30-річні Артур Погосян та Армен Ароян із друзями. Влаштували суперечку з черговим. Той почав стріляти. Убив двох чоловіків і ще двох – поранив. Після цього звільнили командира військової бази генерал-майора Олександра Титова.
7 липня позаторік на російському танковому полігоні 102-ї частини біля села Ваграмаберд підірвалися на міні двоє підлітків 12 та 16 років. Пасли біля бази овець разом із батьком одного. Побачили снаряди й залишки гранат. Кинули в них камінця. Ті вибухнули. Обоє загинули. Прокуратура заявила, що хлопці незаконно збирали біля бази брухт. Ніхто не був покараний.
На базі в Гюмрі служать 4,5 тис. російських солдатів. Договір із Вірменією про перебування підписали до 2044 року. Разом з відстоюванням інтересів, РФ має охороняти 330 км кордону Вірменії з Туреччиною та 45 км кордону з Іраном.
3 
1
Коментарі