- Франція, мій син, армія, - останні слова 51-річного Наполеона Бонапарта.
Колишній французький імператор помер після тижня агонії 5 травня 1821 року на острові Святої Єлени в Атлантичному океані, за 2800 км від західного узбережжя Африки. Уже в наш час токсикологи виявили у його волоссі миш'як – звичний тоді складник фарби для шпалер. Однак до смерті завойовника Європи призвело не це, а шість років принизливого англійського полону й несприятливий клімат острова.
- Не дуже приємне місце! - вигукнув Наполеон, щойно зійшов на берег 17 жовтня 1815-го.
Невдовзі скаржився у щоденнику: "На цьому проклятому острові не видно ні місяця, ні сонця, тільки дощ без кінця і туман". У літні ж дні нещадно палило сонце.
У свиті Наполеона на острові Св. Єлени бути картограф і троє генералів із дружинами. Їх обслуговували 20 осіб: покоївки, садівники, вантажники та інші. На утримання бранця та його оточення виділяли 12 тис. фунтів на рік - $1,5 млн на сьогоднішні гроші. Поселили Наполеона в маєтку Лонґвуд - 11-кімнатному будинку із землями в радіусі 12 миль (1 миля -1,6 км). Наполеон назвав його "конурою". 30 британських солдатів - "червоних мундирів" - стерегли кожне вікно та двері. Іще 200 патрулювали околиці.
Із першого ж дня новоприбулий склав розпорядок дня і дотримувався його, доки дозволяло здоров'я. Прокидався о восьмій і мився холодною водою у срібному тазі. Голився, натирав торс одеколоном. Випивав чашку кави й вирушав в обхід "володінь". Часто прогулянка завершувалася на краю скелі. Звідти Наполеон, знявши білого лляного капелюха, спостерігав за морськими хвилями. Якось зізнався слузі, що мріяв там про втечу до Америки.
О десятій "стрижений малюк", як називали колишнього імператора вартові за невисокий зріст - 169 см (уточнити) - і коротку зачіску, повертався. Його чекав "солдатський" сніданок: суп на курячому бульйоні, варені боби й відбивні з баранини. Усе з'їдав за 10 хв., запивав келихом вина. Потім "боровся з нудьгою": складав плани модернізації армії, реформи системи освіти або проект водогону в Єгипті.
По обіді до сьомої вечора диктував секретареві спогади. У ній часто збивався на самовихваляння. Як-от: "У 60 битвах жодна куля не зачепила мене, коли довкола падали вбиті".
Щовечора випивав по дві-три пляшки вина. О 23.00 лягав спати. Врешті-решт нажив рак шлунку, який тоді лікували пігулками на основі ртуті. Вони й доконали Наполеона.
Першу порцію кока-коли продали в аптеці
Уперше напій, відомий зараз як кока-кола, приготував аптекар Джон Пембертон з американського міста Атланта, штат Джорджія, 29 березня 1886-го. За рік до того він почав виготовляти лікарський засіб за зразком "вина Маріані" - французького аптекаря, який додавав до вина екстракт коки. Американець, окрім листя коки, використав ще даміану та горіхи коли й назвав свій напій "Кока, французьке вино Пембертона". Цього еліксиру, що допомагає від "утоми духа та тіла", фармацевт рекомендував пити по три келихи на день. Така доза містила майже 100 мг кокаїну.
Напій став популярний як засіб від головного болю та для підняття загального тонусу. Але невдовзі в Атланті обмежили продаж алкоголю і Пембертон змушений був вино замінити цукровим сиропом. Назву "кока-кола" для нового напою придумав секретар і бухгалтер аптекаря Френк Робінзон. Пембертон запатентував її як лікарський засіб "від будь-яких нервових розладів". Фармацевт стверджував, що він лікує також хвороби травлення, головний біль і навіть порушення потенції. 8 травня 1886-го в аптеці продано першу порцію кока-коли. Торгували нею з автомата для газованої води по 5 центів за склянку - трохи більш як долар на нинішні гроші. За рік розійшлося близько 100 л.
Наступного року Пембертон, залежний від морфію, частину кока-колового бізнесу продав підприємцеві Асі Кендлеру. Невдовзі той викупив виняткове право на назву й формулу кока-коли. Джон Пембертон помер 16 серпня 1888-го - за кілька місяців по тому, як Кендлер створив The Coca-Cola Company.
Упродовж десятиліття напій став найпопулярнішим у США. На півдні країни кока-колу називали dope - "допінг", а автомати з нею - hop joints - "курильня опіуму". Та з кінця 1890-х в Америці почали ширитися антикокаїнові настрої. Урешті-решт 1903-го виробник кока-коли свіже листя коки замінив на "вичавлене", що не містить кокаїну. Відтоді напій більше не рекламували як засіб від багатьох недуг.
Скільки саме кокаїну попервах містила кока-кола зараз неможливо з'ясувати. Точний рецепт теперішньої - чи не найбільша комерційна таємниця. Формула зберігається в центральному сховищі банку SunTrust Bank в Атланті. Нібито лише двоє працівників компанії мають доступ до рецепту. Перший - до однієї його половини, другий - до решти. За іншою версією, складники відомі багатьом, а от процес їх змішування - лише кільком людям.
60 гульденів $2160 на сьогоднішні гроші, заплатив індіанцям голландський мисливець Пітер Мінуїт 4 травня 1626-го за острів Мангеттен - історичне ядро нинішнього американського міста Нью-Йорк. Замість грошей тубільці захотіли взяти срібні прикраси, дзеркала та пляшки з алкоголем. Мануїт разом з іншими 60 європейцями саме тікав із земель сусіднього племені: нетверезий голландський солдат заради забави застрелив індіанця-союзника.
"Про посилення боротьби з особами, що ухиляються від суспільно-корисної праці й ведуть антигромадський паразитичний спосіб життя"
такий указ прийняла Президія Верховної Ради СРСР 4 травня 1961 року. Його виконання покладено на дільничних міліціонерів. Вони виявляли тих, хто не працював понад чотири місяці, опитуючи мешканців будинку. Із 1960-х у радянській пропаганді термін "паразитичний спосіб життя" стали витісняти словом "дармоїдство", російською - "тунеядство". Словники його тлумачили так: жити на чужий рахунок, чужою працею, паразитизм, неробство. Указ скасовано у квітні 1991-го.
2 травня 1861 року мировий посередник у селі Горинка Кременецького повіту Волинської губернії побив двох селян до крові. А одному при підписанні мирової угоди з поміщиком відірвав обидва вуха. Конфлікт спалахнув при виконанні лютневого указу царя Олександра II про скасування кріпосного права. На місцях комісії, що складалися з дворян, за хабарі розпаювали угіддя в інтересах поміщиків, а колишнім кріпакам залишали неродючі землі.
Папа Інокентій IV (на графічному портреті) 3 травня 1246-го надіслав листа "королю русів" - галицько-волинському княз. Данилові Романовичу. Просив надати охоронців емісарам і проповідникам із Рима й підказати їм дорогу до монгольського Сараю - ставки хана Батия. Руський князь у відповіді натякав на військову допомогу для організації відсічі татаро-монголам.
5 травня 1836 року в Бельгії почала діяти перша в Європі залізниця між містами Антверпен і Мехелен. У перший рейс вирушили 300 пасажирів, разом із королем Леопольдом I. Роздратований тряскою, монарх спересердя обізвав вагон "лавочкою у цистерні, що стрибає". В Україні першу залізницю побудували 1861-го між Львовом та Перемишлем.
2 
35413
Коментарі