Найвищий прояв тренерської майстерності – внести перелом у гру, що складається невдало

 

Збірна України на Євро-2012 могла виступити успішніше, вважає головний тренер харківського "Металіста" Мирон Маркевич

Більшість вітчизняних фахівців, які стажувалися за кордоном, стверджують: нічого особливого в роботі іноземних тренерів не побачили. Ви – також?

– Коли починав тренувати, то в Радянському Союзі була одна зразкова методика – Лобановського. Решта – неправильні. Я теж намагався копіювати підхід Валерія Васильовича. Але зрозумів: механічне повторення поступається творчому задуму. Під час стажування за кордоном відкрив багато нового. Звісно, у Кройффа, Капелло, Анчелотті й Даума системи підготовки різнилися. Командну гру вони ставили у різний спосіб. Але вимоги до футболістів у всіх були однакові: творчість на полі, помножена на високу швидкість і техніку володіння м'ячем. А нас учили якимсь математичним формулам і вимагали тисячу годин тренувань. Що є нісенітницею й утопією.

Ви заперечуєте вихід на пік форми у певний період і стверджуєте: команда має рівно грати весь рік, принаймні прагнути до цього. Що наштовхнуло на таку думку?

– Справді, я не практикую вихід команди на певний пік форми в певний час. Не люб­лю всього штучного. Звісно, впродовж сезону в будь-якої команди трапляються спади й підйоми. Але це природно. Як і кожен тренер, шукаю шляхи, аби уникнути спадів чи скоротити їх у часі. Моя методика добре підходить для наших латиноамериканців. Вони так звикли працювати у себе на батьківщині.

Ви робите ставку на латиноамериканський напрямок. Чому?

– Не кожен європеєць погодиться жити в Україні. Ось Гомес приїхав з Італії, а тепер скаржиться, що тут сонця нема. І нема роботи його жінці-архітектору. Африканці в нас були і зараз є. Я Папою Гуйє, наприклад, задоволений. Але найбільше розуміють мою модель гри латиноамериканці. Не ті, що пограли в Європі, а з Аргентини та Бразилії. Крім того, вони легше адаптуються до наших реалій. Не в плані погоди, а в плані рівня життя.

Чи є гравець, якого не вдалося запросити до Харкова і за яким ви досі жалкуєте?

– Євген Коноплянка. Він би ідеально вписався в нашу систему гри. Техніка, швидкість – усе при ньому. Саме я запросив його до збірної. Тепер Євген там – загальновизнаний лідер. Наскільки знаю, головною перешкодою можливому переходу Коноплянки є думка дніпропетровських фанатів. Переїзд до Харкова вони йому не пробачать.

Яка ідеальна команда для вас?

– "Барселона" Хосепа Ґвардіоли. Гадаю, раніше такої команди не було. І в майбутньому вона не скоро з'явиться. В основу Ґвардіола поклав творчість гравців і високу техніку володіння м'ячем. Воно доходило до 80 відсотків. Суперники мріяли не поступитися "Барсі" з різницею більше, ніж у три м'ячі. Це вже потім навчилися ставити "автобус", як це робили "Рубін" і "Челсі".

Лобановський казав, що умовно взята Нігерія може перемогти Німеччину в одному конкретному матчі. Але стабільно обігрувати німців неспроможна, бо в тих загальна футбольна інфраструктура значно ліпша. Харків і його інфраструктура були готові до Ліги ­чемпіонів восени 2013 року? Як далеко ви могли ­пройти?

– Ми цілком могли пройти до групового турніру. Футболісти жили цією метою. Однак хтось дуже грамотно продумав диверсію проти нас. Навіть із ПАОКом дали зіграти, щоб було ще болісніше ("Металіст" пройшов грецький клуб у третьому кваліфікаційному раунді, а перед четвертим був дискваліфікований з єврокубків за договірний матч проти львівських "Карпат" у чемпіонаті України 2007/08. – "Країна").

Ви працювали з Олександром Рикуном, який часто порушував режим. Чи можете уявити в своїй команді Алієва і Мілевського?

– А чому – ні? Я запрошував цих хлопців до збірної і не мав із ними жодного клопоту. Звісно, вони – люди не прості, але з ким було легко? З Рикуном? Я йому вдячний за чотири сезони, які ми працювали разом. Він міг клеїти дурня на тренуванні, але в грі був неперевершений. Такі футболісти рідко народжуються. Часто буває навпаки: гравець демонструє дива на тренуванні, а в грі його не помітиш. У нинішньому "Металісті" ніхто й близько не підійшов до рівня майстерності Рикуна.

Ви вісім років безперервно працюєте в Харкові. В Європі так не заведено. Там керують три-чотири сезони і йдуть на нове місце. Виняток – Алекс Ферґюсон і Арсен Венгер. Не відчуваєте втоми від Харкова?

– Коли приїхав сюди, тут була випалена земля. Починали з нуля. Відновлювали стадіон, будували базу, збирали команду. Керівництво повірило в мене, а я – у гравців. Плюс унікальне харківське середовище – нас підтримували на кожному кроці. Клуб не мав серйозних успіхів, окрім Кубка СРСР-1988. А тут на носі була Ліга чемпіонів. Почався футбольний бум. Незабаром на повну потужність запрацює футбольна школа. Уже зараз є хороші хлопці 1998–1999 років народження. Або я, або мій наступник матиме менше проб­лем із комплектуванням команди.

Вимоги до футболістів: творчість на полі, помножена на високу швидкість і техніку володіння м'ячем

А порівняння з Європою – не зовсім корект­не. Там тренер іде з усього готового й на новому місці теж отримує все готове.

Ви здаєтеся незворушним під час поєдинку. Не вибігаєте до поля, не кричите. Чому?

– Це тільки так здається. Я керую грою. ­Найвищим проявом тренерської майстерності вважаю вміння внести перелом у гру, що від початку складається невдало. Восени 2013-го були два такі матчі: з "Шахтарем" і догравання з "Дніпром". У Дніпропетровську після 20-ї хвилини замінив Гомеса. Він дорогою демонстративно скинув рукавички. Потім, як розповідали, кидався футболкою у роздягальні. Але Марлос, який вийшов на поле, переломив гру. Віддав пас, після якого ми зрівняли рахунок. Після матчу, коли ми зайшли до роздягальні, Гомес затих. А що було б, якби ми програли?

Дехто з тренерів не втручається у конфлікти між футболістами, а інші розбирають їх детально. В одному з матчів восени на полі щось не поділили Соса з Девичем. Як ви реагували?

– Спокійно. Той поєдинок ми виграли, Соса згодом вибачився й помирився з Марко. Інколи футболісти можуть навіть побитися на тренуванні. Нічого страшного: поб'ються – помиряться.

Ваша робота зі збірною була аж надто короткочасною. Мрієте про другий прихід?

– Сьогодні я працюю в "Металісті" і про інше не думаю. Мій ранній відхід зі збірної – збіг обставин. Приємно згадувати роботу з молоддю – Коноплянкою, Зозулею, Ярмоленком. Пишаюся, що вдалося попрацювати з Шевченком, Вороніним, Тимощуком. Професіонали найвищого ґатунку. Вважаю, з тією командою на Євро-2012 можна було здобувати серйозні перемоги. Вона до них була готова.

Збірну України визнали найбільш прогресуючою торік. У рейтингу ФІФА ми ввійшли в першу двадцятку. Це наше місце? Що раніше заважало його посісти?

– Торік у гравців була серйозна мотивація і перспектива – могли потрапити на Кубок світу. Тобто їх спонукало самолюбство, а не гроші. Плюс тренери провели велику роботу. Михайло Іванович Фоменко і раніше доводив свою кваліфікацію, перемагав "Барселону". Це – безкомпромісний фахівець. Думаю, він пішов із "Динамо", бо не давав собі на голову сісти. Ну, а далі були команди, з якими не зовсім вдавалося реалізувати свої ідеї. Інша річ – збірна. Тут зібрані найкращі таланти, які Фоменко зумів помножити на свій тренерський досвід.

Ваша позиція з приводу Об'єднаного чемпіонату – дуже радикальна. Чому?

– Це – утопічна ідея. Знищимо футбол – як в Україні, так і в Росії. В Росії ні полів, ні стадіонів нема. Можливо, з'являться до Кубка світу-2018. На штучних полях можна дітей тренувати, а не проводити офіційні матчі. До того ж, у росіян і без нас сильний чемпіонат. Кого туди візьмуть? Ну, від сили п'ять українських команд. І що зміниться? На центральний матч чемпіонату Росії між "Динамо" й ЦСКА приходить 10 тисяч глядачів. А скільки збереться на "Металіст"? Дасть "Газпром" мільярд доларів, а далі що? Порожнеча.

Футбол пережив кілька революцій. В якому напрямку розвивається гра зараз?

– Футбол теперішній і, наприклад, 30 років тому – це різні речі. Дуже змінилися швидкість ухвалення рішень і техніка гравців. Думаю, він розвиватиметься в цих двох напрямах.

Найрезонансніша подія минулого року – звільнення Алекса Ферґюсона з посади головного тренера "Манчестер Юнайтед". Його наступник Девід Моєс має проблеми. Чи зможе він їх подолати?

– Моєс потрапив до МЮ не в найкращий період. "Зірки", окрім Вейна Руні, потихеньку сходять. Не може той же Гігз грати до 50 років. Треба створювати нову команду. Моєс – тренер кваліфікований. Та й у керівництві МЮ сидять фахові люди. Очевидно, вони бачили в новому наставникові щось, чого не помічають уболівальники. Треба перетерпіти цей період. Ферґюсон теж не одразу досяг успіхів з "Юнайтед".

У нинішньому "Металісті" ніхто й близько не підійшов до рівня майстерності Рикуна

Можете після матчу посидіти десь у ресторані з Луческу чи Блохіним, як це робили Моуріньйо з Ферґюсоном?

– Після поєдинку з "Ньюкаслом" у минулорічній Лізі Європи мене запросив Алан Пардью в ресторан. Ми випили по келиху сухого вина й обговорили перипетії гри. В Україні такої традиції ще нема.

Роман Григорчук каже, що може зробити заміну в роздягальні перед матчем. А ви?

– Це – необхідна тренерська якість. У день поєдинку уважно стежу за своїми футболістами. Якщо бачу, що хтось не готовий до матчу, ховається на установці на останніх рядах – не поставлю на гру. Вже кілька разів таке робив.

×