4 жовтня 1830-го неподалік Керчі в кам'яному кургані Куль-Оба – "попелястий пагорб" татарською – на третій день роботи 56-річний археолог-любитель Поль дю Брюкс розкопав скіфське поховання – перше в Криму. "Виснажений голодом, він підтримував своє існування самими степовими травами", – писав про ті дні в житті співвітчизника французький консул в Одесі.
Перебравшись до Російської імперії, Поль дю Брюкс 1811-го отримав посаду начальника Керченської митниці. Наслухавшись місцевих легенд про сховані в землі скарби, зацікавився археологією. На незвичної форми курган Куль-Оба він давно звернув увагу. Та розкопки почав, коли для переселених 1830-го із Севастополя до Керчі 108 сімей відставних матросів узялися зводити казарми: камінь для будівництва брали з Куль-Оба. Припущеннями, що в кургані є давня гробниця, француз поділися з керченським градоначальником. І той дав йому на допомогу солдатів для пошуку. Спочатку з-під землі проступили обриси будівлі з тесаного каменю. А за три дні розчистили вхід до гробниці й туди зайшов дю Брюкс.
У майже квадратному кам'яному склепі 4,6х4,2 м лежали кістяки трьох людей: знатного воїна – можливо, царя, його дружини чи наложниці та слуги. Святковий одяг на парі був обшитий золотими пластинами. У гробниці знайшли золоті нашийні гривні, браслети, підвіски й інші прикраси. Також лежали два бронзові дзеркала й зброя – стріли, лук, меч із піхвами тощо. А в ногах жінки стояла найцінніша річ у кургані – подібна до глека електрова – зі сплаву золота та срібла – ваза. На ній грецький майстер IV ст. до н. е. викарбував чотири сцени із життя скіфів.
Археолог залишив гробницю пізно вночі. Забрав тільки найцінніші зі знайдених речей. Біля входу залишив двох солдатів. Але ті покинули пост через холодний вітер. Коли наступного ранку дю Брюкс повернувся до кургану, гробницю застав розграбованою. Слідчі розшукали одного зі злочинців – місцевого "чорного археолога" грека Дмитра Бавра. Той уже встиг "скинути" більшість дорогоцінностей за кордон. Бавро виторгував собі свободу в обмін на золоту бляшку – фігуру вбитого оленя.
У лютому 1831-го збережені дю Брюксом знахідки відвіз до Петербурга 22-річний керченський чиновник Дем'ян Карейша. Імператор Микола I подарував йому діамантовий перстень зі свого пальця. Про Поля дю Брюкса Карейша навіть не згадав. Дослідник закінчив життя у злиднях. "Мені немає чим освітити кімнату, а часто трапляється, що по два, по три дні не знаю іншої їжі, окрім шматка чорного хліба і какао без цукру", – писав незадовго до смерті 1835 року. Його поховали на горі Мітридат у Керчі. Знайдені та збережені Полем дю Брюксом коштовності з кургану Куль-Оба зберігаються в Ермітажі в Санкт-Петербурзі.
6 жовтня 1927-го в Нью-Йорку відбулася прем'єра першого в історії звукового фільму – "Співак джазу". Діалоги й шість музичних номерів становили чверть стрічки. Глядачі сиділи тихо, після кожної пісні "вибухаючи істеричними викриками й оплесками", писав критик. Прибутки з прокату у вісім разів окупили бюджет. "Коли почалися покази цього фільму, я вилетів із бізнесу", – згадував один із режисерів німого кіно. Кінотеатр, де йшла його стрічка в ті дні, стояв порожній. Актор Ел Джолсон зіграв головну роль – хлопця з благочестивої єврейської родини Яшу Рабиновича, який захопився джазом і здобув у цьому визнання як співак Джек Робін. Джаз виник і сформувався серед чорношкірих музикантів, тож герой змушений маскуватися, щоб не виглядати "білою вороною". Але ортодоксальна рідня не давала співакові спокою. Його подругу Мері зіграла Мей МакЕвой. 1929-го "Співак джазу" отримав "Оскара" за "здійснення революції в галузі"
3 жовтня 1929 року король Александр I Карагеоргієвич перейменував своє Королівство сербів, хорватів та словенців на Югославію, тобто "країну південних слов'ян". Однак проводив просербську політику. Югославія була поділена на області-бановини так, щоби серби в них становили більшість. Серед хорватів і словенців зростало невдоволення. 9 жовтня 1934-го короля під час візиту до Франції застрелив у Марселі болгарський націоналіст Владо Черноземський, який співпрацював із хорватськими усташами.
Біля селища Нікіта в Криму 4 жовтня 1812-го заснували ботанічний сад. Директор доповів херсонському губернатору герцогу де Рішельє, що посаджено перші дерева. Відповідний указ імператор Олександр I видав ще 25 лютого. Директором призначив 31-річного шведського натураліста Крістіана Стевена. Бюджет ботанічного саду становив 10 тис. руб. на рік. Для порівняння: граф Олексій Кирилович Розумовський – син останнього гетьмана – витрачав на свої сади та оранжереї під Москвою у 15 разів більше. Однак за шість років Нікітський ботанічний сад перевершив колекцію рослин графа.
6 жовтня 1701 року, після клопотання гетьмана Івана Мазепи, цар Петро I надав Києво-Могилянській колегії статус вищого навчального закладу – академії. До навчального плану додали нові предмети: французьку, німецьку та староєврейську мови, природознавство, математику і географію. Кількість студентів протягом XVIII ст. коливалася від 500 до 1100. Серед них близько сотні – православні піддані польського короля. Більш як 90 випускників згодом стали єпископами
16 дружин мав 70-річний лідер американських мормонів Бриґам Янґ в день арешту за багатоженство 2 жовтня 1871-го. Полігамію практикував і його попередник – засновник мормонізму Джозеф Сміт. Той нібито протягом чотирьох років спілкувався із божим посланцем Моронієм. Ангел повідомив Смітові, начебто в Північній Америці у VI ст. до н. е. – V ст. н. е. жили нефійці – нащадки народу Божого, які вийшли з Єрусалиму. Через свою гріховність вони повністю вимерли. Священикові тепер належало відновити їхню справу. Серед численних порад ангел зобов'язував новоспеченого пророка мати якомога більше дружин.
За два тижні Бриґамові Янґу вдалося викрутитися від правосуддя: прокурор не зумів довести його провини, бо дружини підсудного жили в його будинку в окремих кімнатах і офіційно не перебували з ним у шлюбі.
Загалом Бриґам Янґ співжив із 55 жінками. 16 із них народили йому 57 дітей. До багатоженства ставився як до тяжкого обов'язку, який накладає на нього віровизнання.
– Краще б мене закопали в землю, – сказав якось
513 кілометрів завдовжки був газопровід "Дашава–Київ" – найпотужніший у Європі на початку його експлуатації – 1 жовтня 1948-го. На честь прибуття "блакитного" палива із прикарпатського селища до столиці Української РСР випустили однойменні дешеві цигарки із зображенням трубоукладника. Міські будинки безкоштовно обладнали газовими плитками. Доти їжу у квартирах готували на плитах, які опалювали дровами, і примусах, що працювали на гасі. 1951-го газогін продовжили до Москви. Українським газом її обігрівали до 1966-го
2 
1
Коментарі