Люди залишилися без заробітків. Багато хто голодує

45 туристів прилетіли на індонезійський острів Балі за 10 місяців 2021-го. Позаторік за такий самий час їх було більш як мільйон. 2019-го – понад шість мільйонів.

Із жовтня влада оголосила, що готова приймати іноземців. Але вимагали відбути п'ятиденний карантин у готелі

 

Асуїфа РАБАНІ, 41 рік, власниця готелю, Кута:

– Офіційні дані не враховують тих, хто прибув морем. Ми приймали людей із приватних яхт і з кораблів. Але й тих іноземців було не більш як кілька тисяч. А острів нормально живе, коли їх 150 тисяч.

За останній рік заселяли до 10 відсотків номерів. Довелося звільнити покоївок і адміністратора. Залишили одну прибиральницю. Вона працює за чайові та мінімальну зарплату. За залишки їжі з кухні виконує ще й роботу садівника.

Мала ресторан на першому поверсі. Замовляли з ферми машину зелені. З другої – пару десятків качок і кількох баранів. Постачальники просили брати хоча б щось зараз, бо не мають, чим оплатити рахунки. Люди працюють за те, що їм дають пообідати й покривають обов'язкові платежі за лікарів і навчання дітей. До епідемії ми готували до 70 обідів щодня. Зараз – п'ять-шість.

Мені не допомогло відкриття аеропорту. Хто готовий сидіти п'ять днів карантину за власний кошт? Виграли ті, в кого окремі будинки.

Сестра приймала "бюджетних" туристів. Мала дешевий нічліг, душові, можливість готувати й каструлю теплого супу на плиті. Щоб це окупилося, треба за день не менше двох десятків людей. При цьому влада каже, що маємо орієнтуватися на "якісніших" відпочивальників, які везтимуть гроші і вкладатимуть в економіку.

У знайомої в готелі "застряли" австралійці й американці. Спочатку заздрила їй, бо заробляла, коли ми стояли порожні. Але за півтора місяця гроші в них закінчилися. Виселити не може.

У серпні про мій готель написали, що можна їхати без щеплення – ніхто не перевіряє. Мала через це проблеми. Насправді сертифікати ми перевіряли. Але американці купили їх у місцевого терапевта. Того позбавили ліцензії.

Індра ГІДАЯТ, 28 років, механік, Кута:

– Батько залишив нам із братом по 5 тисяч доларів. Брат купив земельну ділянку. Вирощує капусту і зелень. Я придбав скутери, щоб здавати в оренду туристам. За рік їхню кількість збільшив утричі. 2019‑го купив три автомобілі. Не розрахувався за них досі. Зараз скутери стоять у гаражі. За останній рік мав 16 клієнтів. Витратили заощадження. Довелося продати два мотоцикли. Треба б збути ще один, але дають третину ціни. Двоє механіків найнялися кур'єрами. Завдяки цьому можемо платити за приміщення.

Брат годує нас із дружиною. Якби не він, їли б лише рис. Коли вагітна жінка мала проблеми зі здоров'ям, надіслав м'яса. Не уявляю, скільки йому овочів довелося віддати. Відправив йому за це два скутери. Щойно справи налагодяться, куплю на ту ферму вантажівку.

Анна САХАНІ, 51 рік, соціальна працівниця, Денпасар:

– На складах мали великі контейнери з гуманітарною допомогою – овочевими консервами, сухими бобами, соусами, вітамінізованою сумішшю для дітей. Стояло кілька років. Навіть на безкоштовні обіди фонди брали продукти неохоче. Відколи почався карантин, не залишилося жодної банки. Роздали все. Люди залишилися без заробітків. Багато хто голодує. На дитячу суміш записуємо в чергу. Одну пачку доводиться ділити на три-чотири родини. Діти недоїдають і погано розвиваються. В селах бачили старих, які осліпли від голоду. Тижнями не їли нічого, крім рису. Просимо молока й кісткового борошна у фермерів, але всім зараз скрутно.

Закликали підприємців ділитися їжею чи грішми. Рибалки тричі на тиждень привозять трохи улову. Чергу по суп люди займають уночі. Фермер дав ящик перцю чилі. Люди билися за нього, бо можна зробити смачним навіть варений рис.

Чоловікова сестра робила прикраси з мушель. Продавала на 20–25 доларів щодня. Навіть не в сезон десятку за день мала. Зараз продає одне-два намиста на тиждень. Її дітей забрали до себе. Розказала, що ввечері перевіряє смітники біля ресторанів, щоб хоч чимось повечеряти.

Рідван ТАНБУ, 38 років, економістка, Сингараджа:

– Кілька років тому економісти попереджали, що дисбаланс в нашій економіці рано чи пізно призведе до катастрофи. До 65 відсотків її було зав'язано на туризмі. Ми не закликали відмовлятися від цього, але треба було розробляти запасні джерела доходу.

Уряд пропонує гранти для рибалок і тих, хто відкриватиме якесь виробництво. Переглянули списки – виготовлення прикрас із дерева і мушель. І людям дають на це гроші. Знайомій уряд компенсуватиме купівлю фотообладнання. Робить знімки в басейні з квітами. Хіба таку послугу замовляють місцеві? Ясно, що сидітиме без роботи.

Єдиний вихід зараз – відкрити кордони для всіх без карантину. Але є загроза, що станемо раєм для антивакцинаторів. Цього бояться, бо в лікарнях бракує всього – від кисню до мішків для тіл.

До локдауну брат заробляв 800–900 доларів на місяць. Зараз отримує втричі менше. На Новий рік мали тушковану гостру капусту, гострий капустяний салат, варені яйця, мариновані яйця і рис. Мати передала їм грошей, на які купили ліки й молока для дітей.

Щоб регулярно читати всі матеріали журналу "Країна", оформіть передплату ОНЛАЙН

×