"Кожної миті перед очима стоїть ціна нашої перемоги"

Українці відгукнулися на російську агресію в соціальних мережах

Людмила ГОРОВА, 46 років, поетка:

Немовля у Вінниці вбили рocіяни.

Рociяни вбили людей у медичному центрі.

Рociяни вбили сонячну дівчинку.

Рociяни намагаються продавати крадений український хліб.

Рociяни ведуть агресивну інформаційну війну.

Рociяни для розваги знущаються з тварин.

Рociяни ґвалтують дітей, жінок.

Рociяни з убитих українок здирають золоті прикраси та нишпорять по кишенях.

Рociяни крадуть вживані унітази.

Рociяни ціляться в написи "ДІТИ".

Рociяни з танків розстрілюють театр.

Рociяни торгують людьми.

Рociяни спалюють українські підручники.

Рociяни змушують українських дітей відмовлятися від української мови та переходити на російську.

Рociяни катують і стріляють беззбройних.

Рociянин = мародер, ґвалтівник, брехун, злодій, убивця.

Всі інші умовно зневажливі слова не несуть і половини того люто огидного змісту, що несе слово "pociянин". Для всього світу це знання має стати запорукою виживання.

Юрій БУТУСОВ, 46 років, журналіст:

Батько і син добровольцями пішли на війну. Воювали разом. Багато боїв пройшли разом. А вчора син загинув у бою. І батько пішов у пекло й особисто виніс тіло сина з-під обстрілу. І він сидить зараз, дивиться на небо, а поруч із ним син, і він не може заснути. Він згадує, як ростив, як навчав, як воював поруч із сином. Вони вдвох. Але він вже один. І після поховань батько повернеться на фронт.

Ми не зупинимось, але кожної миті перед очима стоїть ціна нашої перемоги. Скільки світів згасає з кожною смертю. Це буде велика перемога, але вбите щастя вона не поверне. Нам треба кожен день думати та робити щось у наших силах, щоб зменшити втрати. Бо все це зараз, просто зараз, і тяжко на душі так, як буває тільки тоді, коли сам несеш мертве тіло, яке ти вклав у спальник. Бо кожен загиблий – це і твій брат, це твій син, це твій друг.

 

Катерина КАЛИТКО, 40 років, перекладачка:

Мені зараз страшенно важко дихається, тож не сприйміть мої слова якось патетично або солодкаво. Зараз, на цьому етапі війни, чітко й тонко чути, як рвуться в повітрі срібні нитки дуже особливих зв'язків між людьми, як пошкоджується важливе, стаючи начебто невчасним. Ми помстимося за мертвих. І хочу вірити, що ще зустрінемо їх десь там. Але любіть живих. Обійміть, навіть якщо колючі обійми зроб­лять боляче. Немає ніякого завтра. Тільки наші доторки одне до одного сьогодні.

Володимир ГЕВКО, 41 рік, маркетолог:

Мовчання – найвища форма презирства. Саме тому жоден із росіян не заслуговує, щоб із ним щось з'ясовувати у соц­мережах чи перейматись, як вони зловтішаються. Ігнор усього, що перебуває за межами нашого східного кордону, – ось варіант раціональної поведінки. Кажуть, що коли на Місяць ніхто не дивиться, то він перестає існувати. Так само має бути із росією.

Жоден із росіян не заслуговує ні на гнів, ні на прокльони. Лише на мовчазне презирство. А ті, що на території України, – на презирство з пострілами.

Я навіть не впевнений, що нам варто розряджати свої зболені ментальності публічними прокльонами. Хоч це ніби й правильно, бо психологи радять крик як спосіб позбутись напруги та стресу. Гадаю, що в довшій перспективі нам корисніше сприймати це все мовчки та з презирством. Щоб та лють і гнів, які ми відчуваємо, не вивітрились із миттєвими реакціями та рефлексіями, а відбились у нас внутрішнім татуюванням назавжди. Залишити їх собі на пам'ять, щоб були під рукою і розповідали про все, що відбувалось.

Шрами тримають у тонусі та нагадують про вовків.

Євгенія КУЗНЄЦОВА, 34 роки, письменниця, перекладачка:

Останні пів року я часто думаю про челябінський метеорит, який летів на росію в лютому 2013 року. Це було ще до всього. Якби він гахнув нормально, то Януковича спокійно б скинули. Україна ніяк щодо руских не радикалізувалась би, бо руских просто не було б.

Для світу найдраматичніший політичний наслідок – це те, що Меркель подвоює дозу таблеток від давлєнія, бо їй жалко газпром. Зате сотні тисяч живих нормальних людей і людство замість того, щоб постійно детектити і боротись із нєдєржанієм вєлікодєржавієм, займається теслами, космосом і побутом.

Так ні, бл*дська каменюка розлетілась в атмосфері, змусивши тільки всратись кілька тисяч руских. Але вони цього й не помітили, бо це і так їхній природний стан.

Челябінський метеорит, ти лайно, а не астероїд.

Євген КЛОПОТЕНКО, 35 років, шеф-кухар:

Між нами є різниця. Вони свої сили віддають на те, щоб спалити наш хліб. Ми свої сили віддаємо на те, щоб захистити свою країну і, попри все, що відбувається, працювати. Доки бомблять наші землі, ми саджаємо нове насіння, вирощуємо і робимо так, щоб відбувалося життя. Як мінімум через це ми сильніші, ніж вони.

Кожен українець зараз на своєму місці. Я інакше зараз почав дивитися на українські продукти. Не просто з любов'ю. Глибше. Воно все перестало бути для мене комерційною історією.

Бо от я беру пачку українського кетчупу, бо я знаю його історію і знаю, що вони роблять. Що таке ця пачка кетчупу "Торчин"? Це люди, що 1 березня вийшли на роботу і з того часу працюють нонстоп. Просто, щоб у нас у холодильнику стояв кетчуп. Як тоді, коли не обстрілювали Україну. Це купа українських фермерств, великих і малих локальних, з усієї країни, у яких компанія закуповує овочі. Це 11 мільйонів порцій їжі, яку приготували для армії та українців, що були позбавлені дому через війну, бо компанія безкоштовно віддала свою продукцію. Це добрий смак, бо "Торчин" вивчає, що саме подобається українцям, як вони готують і що їм потрібно.

Жоден український продукт зараз не є просто продуктом, що стоїть на полиці магазину. Там набагато більше сенсів.

Сергій ГРОМЕНКО, 36 років, історик:

Перемога України над Росією не лише принесе благо самій Україні, що самоочевидно, але й дасть Росії шанс на краще життя. Скористається вона цим чи ні – інше питання.

Перемога Росії над Україною обернеться катастрофою не лише для України, що самоочевидно, але й для Росії, яка ще глибше зануриться у безодню мілітаризму, тоталітаризму та нацизму.

Світ після перемоги України буде безпечнішим. Після перемоги Росії – опиниться на межі глобальної війни.

Якщо деякі "західні інтелектуали" не розуміють цих елементарних речей, то може не такі вони вже й інтелектуали?

Щоб регулярно читати всі матеріали журналу "Країна", оформіть передплату ОНЛАЙН. Також можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу"

×