Четвер, 9 квітня, 9.45
На вулиці Чорновола у Львові горить тролейбус номер 580.
– Давайте руку, швидше, бо він зараз увесь спалахне, – 23-річний Іван Рибак допомагає вийти із задимленого транспорту жінці років 40.
У неї від переляку трусяться руки. Присідає на узбіччі. Дорогу перекривають даїшники. Попутні авто розвертаються. Приїздять дві пожежні машини.
– То ще добре, що двері відкрилися! А як би заїло їх? Де таке старе дрантя на дорогу пускати. Та то якась комісія має бути. Перевіряти такі машини треба ретельніше, раз вони не нові! – кричить жінка.
40-річний Андрій Юраш фільмує все на камеру мобільного:
– Скоріш за все замикання трапилося в кабіні обігріву. Загорілася спіраль накалу, а вентилятор обвітрювання не спрацював. Шофер винний. І ті, що машину в рейс пустили. Але пожежа всі докази знищила, спишуть на зношення техніки.
Тролейбус номер 580 прямував за маршрутом вулиця Грінченка – готель "Львів". На вулиці Чорновола з-під керма пішов чорний дим. Машина проїхала ще метрів сто. Потім водій вискочив із кабіни, став відкривати двері салону, щоб звільнити майже 30 пасажирів. Його госпіталізували зі стресом і легким отруєнням. Більше ніхто не постраждав. Згорілий тролейбус в експлуатації вже 27 років. Залишкова вартість машини – близько 6 тисяч гривень.
А в цей час:
30-річна Галина Хіміч із Вінниці на прилавку з фруктами вішає оголошення "Коментарі з приводу цін тримайте при собі. Я сама в шоці". Роздрукувала його великими літерами на стандартному листку.
– Із самого ранку дістав покупець. Причепився, чого це лимони коштують 45 гривень. Чи є в мене совість і що я собі думаю. Так пройшовся по кожному продукту на прилавку. Спитав: скільки коштує, звідки привезене, чи свіже, де і скільки часу зберігається. Потім почав проклинати. Я так розстроїлася, що закрила прилавок. Сходила додому й надрукувала таке прохання. Воно помогло частково. Все одно люди перепитують, чого так дорого і чи подешевшає. Я показую пальцем на оголошення. Більшість розвертаються і йдуть, нічого не купують. Але скандалів вже ніхто не затівав.
– Сусіди зовсім із розуму зійшли. Ікони викидати перед Великоднем – великий гріх, – каже полтавка 34-річна Валентина Глущенко.
Зі сміттєвого контейнера дістає пакет із двома великими позолоченими іконами Ісуса Христа та Божої Матері. Несе додому й виставляє на полиці.
– Сусіди з третього під'їзду раніше православними були. А це в якусь релігію вдарилися. Почали всьому двору листівки роздавати, що ніби скоро черговий кінець світу буде. Біблію якусь свою цитують, – розповідає Валентина. – Скоріше за все, ікони викинули вони. Бо пару днів тому розказували, що це всього лише непотрібні зображення, яким не можна вклонятися і молитися. Совісті немає, людей іншої віри не поважають. У крайньому разі могли б продати.
Наступного дня жінка віднесе ікони до церкви святити. Там скажуть, що ціна однієї – 3 тис. грн.
31-річний Ярослав Захусь відбиває перфоратором кахлі на стіні відділення реанімації столичного військового госпіталю. Прийшов допомогти ремонтувати старий корпус. Його переобладнують для важкопоранених солдатів, які лежать у комі. Охочих зібрали через соцмережі.
– Я не служу в армії, то хоч тут допоможу. Пацани приїжджають звідти без рук, без ніг, і немає де їх лікувати. На роботу не пішов, сьогодні й без мене справляться. Коли сказав, куди йду, ніхто не заперечував, – розповідає Ярослав.
Зібралося близько 30 чоловік.
– Лікарі госпіталю витягли з того світу мого племінника. Він – десантник, потрапив під вибух. Тому це мій обов'язок – прийти й допомогти, – каже бородань. Не називається. – Тут будівля стара, кладка хороша. Відремонтуємо – років 30 стоятиме.
Роботу закінчують за 2 години. Волонтери взялися ремонтувати корпус на початку січня. Гроші виділили благодійники. Планують обладнати п'ять палат, оглядову та мийну кімнати.
Купюри номіналом 50 гривень 1996 року продають за $40–45 на інтернет-аукціоні eBay. Найдешевшими пропозиціями є одно- та двогривневі 1992 року. За них платять $1,5–2. Купюри цінні для колекціонерів, бо вийшли з обігу.
Позачергову переатестацію на детекторі брехні пройдуть керівники баз і складів Збройних сил. Розпорядження підписав міністр оборони Степан Полторак.
Кожен п'ятий українець хотів би емігрувати. Опитування провів центр "Соціальний моніторинг". Найбільше охочих виїхати за кордон живе в західних областях, найменше – у столиці та на півночі.
271 народний депутат проголосував за законопроект "про правовий статус та вшанування пам'яті учасників боротьби за незалежність України у ХХ столітті". Його автор – нардеп від Радикальної партії Юрій Шухевич. Закон визнає борцями за волю України воїнів Української повстанської армії
"Українці змогли встати і сказати "заї … ло!" І відстояти це зі зброєю в руках. Що зробила Росія – прихистила людину, яка втекла від свого народу. Напевно, йому є що розповісти світу і про Путіна, і про інші темні справи. Раніше в мене було переконання, що все зло – в Кремлі. За останні три місяці я побачив, скільки гівна кипить у головах моїх знайомих, яких я вважав недурними людьми", – Володимир ПОЗНЕР, російський журналіст
Росія – це майбутня територія Китаю
Росія розпадеться. Це може статися і за рік, і за півроку, і за 50. У неї багато проблем – демографічна криза, інфраструктурна. Щороку з працездатного віку виходитиме на півтора мільйона більше людей, ніж заходитиме. А це тиск на економіку. Там не здатні будуть втримувати свої території. Ще в РФ величезна міжетнічна напруга, накопичилася ненависть до Москви. Від цього суспільство може луснути. Держава не зможе впоратися з такою сумішшю викликів. Думаю, Росія – це майбутня територія Китаю.
Олександр ПАЛІЙ, політолог
Конфлікт у коаліції набирає обертів
Майбутнє коаліції є проблематичним. Починаючи з голосування за призначення генпрокурора Віктора Шокіна, бачимо, що вона тріщить по швах. Тоді депутати заблокували трибуну з вимогою переголосування. Бо дехто натискав на кнопки за колег. Питання не в тому, що до коаліції увійшли не об'єднані жодною ідеєю технологічні проекти. Головне, що конфлікт між фракціями більшості набирає обертів. Паралельно уряду інкримінують корупційні дії. Це свідчить про розхитування системи сформованих після революції владних стосунків.
Андрій ЗОЛОТАРЬОВ, політолог
Що робили в міліції, судах і прокуратурі
Одеський гінеколог подав до суду на породіллю Галину Геращенко з села Леніне Фрунзівського району. Вимагає сплатити 20 тис. грн морального відшкодування. Два місяці тому медик поскандалив із жінкою та її родичами. За кесарів розтин просив заплатити 6 тис. грн. Пацієнтка відмовилася робити операцію. Медик вигнав її з пологового будинку. На вулиці в Галини відійшли води й згодом вона народила здорову доньку в іншому закладі. Це шоста дитина в родині. Скарги на цього лікаря не раз надходили на гарячу лінію медзакладу. Йому винесли догану. Після конфлікту з породіллею він постійно на лікарняному.
42-річна Інна Молоканова з села Дубов'язівка Конотопського району Сумської області прийшла з повинною у райвідділ міліції. Напередодні жінка одягнула свою доньку 5-річну Софію в синю кофту й штани. Поклала на ліжко біля іграшок і задушила. Сама втекла з дому. 44-річному батьку дівчинки залишила записку. Просила поховати дитину так, як вона одягнена. Звинуватила його в поганому ставленні до себе й у бідності. Написала: "А ещё оставляю тебе подарочки на память" і розписала: кредити у двох банках на суму 10 тис. грн і менші борги різним людям.
Читачі висловлюються про матеріали, які їм запам'яталися у попередньому номері "Країни"
Прощати мене навчила 3-річна донька. Посварилася у садку з Юстинкою, бо та не хотіла пригостити цукерками. Наступного дня донька попросила купити солодощів. Понесла в садок. Роздала всім, і Юстині – також.
Оксана Луцик
Після семи років у концтаборі дід зненавидів Радянський Союз. Мріяв про день, коли заборонять усе комуністичне. До здійснення цього не дожив чотири роки.
Віктор, 32 роки
Не спілкуюся з тіткою з російського Волгограда після того, як побачив у неї біля ікон фото Путіна. Сказала, що вважає його захисником християн.
Арсен, 29 років
Із бабою, яку доглядаю, можемо йти Міланом. Стати й годину з кимось по-дружньому говорити. За погоду, сім'ю, сусідів. Потім питаю, хто це. А вона не знає.
Надія
Бабуся спалила насос у криниці. Нам тиждень не казала, витягувала воду руками. Коли зізналася – плакала, як маленька дитина. Говорить, що стидно було.
Ірина, 28 років
Сусідка повернулася з Італії. Каже, там щодня бачила, як під церквами машинами збирають продукти нашим воякам. А знайомий солдат говорить, що нічого італійського не їв на війні.
Любов, Львів
1 
1
Коментарі