9.13. Відчиняємо важкі металеві двері з табличкою "Не заходити. Оголена натура з 9.00 до 10.45". В аудиторії всі одягнуті.
- Натура живе на Троєщині. Пробки, - пояснюють студенти другого курсу графіки, розставляючи мольберти. Заходить 19-річний Микола, невисокий і чорнявий. Знімає сорочку, червоні вельветові штани, стає голий обличчям до стіни. Вмикає біля себе обігрівач.
Над рисунком оголеного чоловічого тіла студенти працюють самостійно, без викладача.
На столі лежить розірваний пакетик халви. Поряд, ніби тягнеться до неї - пожовтілий кістяк. Кістка руки до ліктя скріплена дротом.
- Справжні, людські кістки, - пояснюють студенти. - Хтось заповів академії своє тіло по смерті.
Під столом стоїть брудна 3-літрова банка з темною рідиною:
- Кислота для офортів. Можна випалити око.
9.55. Вимикають лампу біля натурника. Микола одягає штани. Сьорбаючи гарячий малиновий чай, розповідає:
- Студентам треба малювати м'язи і місця, в яких проступають кості. На мені це добре видно. Важу 56 кілограмів при зрості 174 сантиметри. Для них я річ, яку можна помацати, щоб зрозуміти, як усе влаштовано. Буває, підходять, тикають олівчиком.
На стіні біля майстерні книжкової графіки - наклейка "Обножонная натура!" із зображенням голої жінки з ножем
Я - не сором'язливий, але й не ексгібіціоніст. Коли стою голий, усередині наче щось розслабляється. Ти вільний, спокійний. Навчаюся в інституті Драгоманова на викладача філософії та релігієзнавства. Трохи смущає, що майбутні учні можуть побачити малюнки зі мною голим. Мені треба гроші, а їм - натура. Платять 17 гривень 42 копійки за годину. Академія працевлаштовує по трудовій книжці. Для рисунка позую оголений стоячи, для живопису - сидячи топлес. Після роботи натурники ще працюють на приватних курсах. Там година коштує 40-60 гривень.
Найдовше позував 3 години з перервами. Дуже боліли стегна.
22-річна Євгенія Мельник каже, що студенти малюють у плеєрах, бо натурники люблять побазікати, а це відволікає:
- А ще є Міша, ексгібіціоніст, позує ввечері. У перервах одягає тільки коротку маєчку і так ходить. Переважно у нас старші натурники - по 50-60 років. Любимо тих, які не крутяться. Повненьких малювати важче. Натурники хитрують. Засікають час як тільки заходять, потім довго вештаються по майстерні та раніше йдуть. Просиш постояти ще, починають кричати.
Таблички із застереженням про оголену натуру є біля багатьох кабінетів. Усі доповнені коментарями студентів. На стіні біля майстерні книжкової графіки - наклейка "Обножонная натура!" із зображенням голої жінки з ножем. На іншій намальовано фломастером квадратний силует жіночої фігури в хустці й підпис: "Обережно оголена натура. Бабі 90 років".
10.15. Другокурсниці з кафедри графіки Євгенія і Василина згадують літній пленер у Керчі:
- Малювали на пляжі. Прийшли якісь тьоті, побачили етюд, хотіли купити за 100 гривень. Не продали. Самі матеріали майже стільки коштували. Колись видавали фарби, пензлі. Зараз - тільки дешевий білий папір, картон і крафт.(Папір для технічних потреб.- "Країна")
- В академії багато свободи. Кожен сам визначає вимоги, ритм роботи. Тут можна смітити. З академії нас виганяють о восьмій вечора. Є добрий і поганий охоронці. Добрий приходить пізніше, - розповідає Євгенія.
До приміщення зазирає жінка:
- Дзвонив ректор. Запрошує всіх до актової зали на презентацію книжки. Що за книжка, не знаю, але дзвонив ректор.
Студенти радяться - йти чи не йти. Вирішують не йти і продовжують малювати.
12.31. В актовій залі представляють книжку Миколи Рябого "Золота колиска" - про українську музику. Ілюстрували її студенти академії. У залі зо два десятки людей, серед них - співачка Ніна Матвієнко. Презентацію веде Володимир Яворівський.
"Золота колиска" коштує 50 грн. На столі поряд "Як з'їсти живу кицьку, аби не подряпати горла" Миколи Бабича і "Заручини спокусника, або Записки гламурного коханця" Володимира Горобця. Останню роздають у подарунок.
Не можна бути тільки мислителем і не бути ремісником. Не можна, щоб голова випереджала ноги, бо тоді людина падає
Усі виступають довго і піднесено, попри конкурс на найкоротшу промову. Молода поетеса зачитує свій вірш про Марусю Чурай, яка мала не руки, а крила і літала, а не ходила. За годину Яворівський запрошує до слова Маргариту Сус - одну з ілюстраторів. Її немає. Нардеп і голова Спілки письменників обурений:
- Як пішла? Пішла на пари? Що їй, більше всіх треба?
13.18. Замовляю бутерброд у буфеті й бачу такий самий, із підплавленим у мікрохвильовці пластиковим сиром, на стіні в рамці. В інших золочених рамках замість картин - приклеєні черепки червоних у горошок чашок. На стіні - плакати з рецептами експрес-ворожіння на кавовій гущі й гасло "Голодний художник - нехороший художник". Біля вікна на підлозі величезна металева кружка з написом "Тут живе сміття".
Буфет оформляли студенти-дизайнери як дипломну роботу.
14.52. 73-річний завідувач кафедри графіки Василь Перевальський радить дівчині, яка прийшла до нього з олівцевими ескізами:
- Спробуйте почати з кольору. Ви зараз думаєте контуром. Це ж кольорова гравюра, спробуйте мислити кольором.
За якийсь час згадує, як підробляв студентом.
- Коли вчився, дуже бідував. Підпрацьовував завкабінету анатомії в академії. Кістки для того, щоб їх малювати, брали в медінституті. Було, однією рукою людську кістку тримав із засохлими м'язами, а другою спокійно собі щось їв.
Зараз у навчанні ми орієнтуємося на реалістичний живопис і рисунок. Студенти роблять, що і як бажають. Можливо, і варто в чомусь обмежувати - щоб почувалися героями, коли порушують. Інколи хочеться побажати, щоб звернули увагу на рідну історію. Але ми до цього підводимо непомітно і делікатно.
Художник - не ремісник, не людина, яка робить кочерги. Це мислитель. Але не можна бути тільки мислителем і не бути ремісником. Не можна, щоб голова випереджала ноги, бо тоді людина падає.
15.43. На столі кафедри графічних мистецтв лежить стос магістерських робіт. Майбутні художники пишуть мистецтвознавчі дослідження. Зверху - робота китайської студентки Су Цзямей "Графічний світ природи Якова Гніздовського", написана українською.
- Наші китайські студенти українську розуміють краще за російську, - каже завідувач навчальної лабораторії графічних мистецтв Тамара Цараненко. Разом із навчанням вона провела у стінах академії 47 років. - Нинішні студенти не такі бідні, як 20 років тому. На третьому курсі влаштовуються на роботу. Ці халтури забирають багато часу. Раніше студенти були голодними і головне для них було - вчитися. Зараз навпаки: роблять спочатку щось для себе, а навчаються у вільний час.
Студенти-графіки більше завантажені за живописців. "Книжники" багато читають. Живописці розхристаніші. Графіка як спеціальність мобілізує студента, а живопис розслабляє. Живописці вважають себе богемою, а наші трудяться, негри.
Тамара Анатоліївна розповідає, що на художника вчаться не менше, ніж на лікаря: вісім років у художній школі й училищі, потім шість років в університеті й ще три - в асистентурі.
16.04. Найобшарпаніші стіни в академії - поряд із майстернею реставрації скульптури і творів ужитково- декоративного мистецтва. Паркет зазубрений, в туалеті постійно тече вода. Пахне оліфою, розчинниками. Біля вікна курять троє немолодих жінок, у халатах на голе тіло. На ногах - теплі шкарпетки й капці. Розмовляють про хвороби, дітей. Одна сякає носа й каже:
- Так быстро время проходит. Пошли стоять.
"Венери" розходяться, кожна - у свої двері. Наступні 45 хвилин працюватимуть оголеною натурою для молодих художників.
Перелік завдань для студентів, вивішений в аудиторії
- таз, пояс чотири-п'ять положень, два зігнутих
- стопа 10 штук зразків і два живі
- кінь: класичний, англійський, напіварабський, напівпразький
- зарисовки з натури
4 
1
Коментарі