Першим ділом - на Арбат. Магазин "Украинская книга", де "широко представлені книжки з історії України, правознавства, етнографії, підручники, мапи й атласи, нотні видання тощо", як написано на сайті Національного культурного центру України в Москві,- зачинений на п'ять днів. Через поламаний касовий апарат, зазначили в оголошенні.
На вулиці торгують букіністичною літературою. Ціни від 10 до 35 руб. (2,5 - 8,7 грн. - "Країна")
- Чаще всего из украинских встречается "Кобзарь", - казашка з чорним волоссям до плечей розкладає книжки. - Кто-то покупает, кто-то сдает. Сдают чаще. Интересуются, чтобы купить, студенты.
За "Кобзар" править 35 руб. (8,7 грн. - "Країна"). Поряд книжка російського письменника Костянтина Паустовського українською. Коштує 10 рублів. Це менш як 3 грн.
- За такие деньги берут, конечно. Бывают у нас и украинсткие писатели на русском, но кто именно - не помню. Но старые все, современных еще не сдавали.
На розкладці поряд - книжки Донцової, Шолохова, Маяковського. Чоловік із бородою по груди довго думає, перш ніж відповісти на моє запитання.
- "Кобзарь" Шевченки и этот, ну основатель малорусской литературы, который о еде пишет.
- Котляревський, - підказую.
- Точно! - ляскає себе по стегну. За "Енеїду" хоче 50 рублів (12,5 грн. - "Країна"). Книжка замотана плівкою й заклеєна скотчем. Зазирнути всередину ніяк.
Московський Будинок книжки на Новому Арбаті віддавна вважають найкращою книгарнею російської столиці. На першому поверсі - дитяча література. Тільки різних видань "Аліси в Країні Чудес" понад десяток. З українських авторів помічаю подарунковий варіант "Вечеров на хуторе близ Диканьки" Гоголя. І то росіяни ще б посперечалися, чий це автор.
У магазині так просто не запитаєш про українську літературу - нема в кого. Дві жінки в окулярах сидять за комп'ютерами в кінці залу. За електронним каталогом шукають авторів і назви книжок для відвідувачів. Гарячково згадую сучасних письменників: Костенко, Забужко, Андрухович, Дашвар, Ульяненко, Матіос, Жадан.
Одна з жінок слухняно стукає по клавіатурі:
- За-буж-ко? Нет, к сожалению.
Есть книжка украинской писательници. О тракторах
Радять усе ж відвідати зал зарубіжної літератури. Там працівниці відфутболюють мене одна до одної.
- Есть книжка украинской писательницы, - каже одна з них, із бейджиком "Катерина" на грудях, після хвилинного згадування. - О тракторах. Вот. "Краткая истрия тракторов по-украински" Марины Левицкой.
- Так це ж британська письменниця українського походження, - кажу.
- Ну вот я и говорю, что-то украинское есть. Просматривала ее. Забавная. Человек, который не жил на Украине, не смог бы так написать, я уверена на все сто процентов. (Левицька відвідала Україну вже після написання твору. - "Країна").
Роман про українських емігрантів 2005-го визнало найсмішнішим журі нагороди Saga у Великій Британій. Він став бестселером у Європі, перекладений 33 мовами. Українською - ні. Коштує 355 рублів (89 грн. - "Країна").
- Пока больше ничего нет, - говорить консультант. - Хотя еще спрашивают книжку какой-то украинской писательницы, забыла ее имя. Наверное, слабая связь у нас с вашей страной в этом бизнесе. Уверена, что в Украине много хороших авторов. Спросите еще в салоне иностранной литературы.
Там твори французьких, німецьких, англійських, португальських авторів мовами оригіналів. Ні в словниках, ні в навчальній літературі нічого нашого немає. На виході в око впадає стелаж із книжками: "История русской водки", "Библия бармена".
Дорогою в українське посольство - там порадили шукати вітчизняних книжок - помічаю "Книжный салон на Никитском бульваре". Тут теж треба називати прізвища. На думку спадають фантасти Сергій і Марина Дяченки та Генрі Лайон Олді. Нарешті! Наші російськомовні автори тут навіть популярні.
У посольстві книжок не виявилося взагалі. Поряд - Тверська, на якій торговельний центр "Москва. Мой любимый книжный". Консультантів мало, бо є книгошукач, де треба самостійно забити назву, автора чи видавництво. Довідка одразу видає потрібний зал, секцію, стелаж і полицю. Звісно, якщо така книжка є. Знаходжу наших Дяченків та Олді. Є "Лиза и ее сны" Івана Малковича. Видань"А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Ги" дуже багато, але російською.
Вводжу слово "Україна". Комп знаходить атлас автомобільних доріг та "Места, которые стоит посетить в Украине".
Дівчина-консультант погоджується роздрукувати список книжок українських письменників. 150 найменувань належать 32 авторам. Поміж них ті ж Дяченки з фантастикою, Ісаак Бабель з "Одесскими рассказами" та педіатр Євген Комаровський із порадами. Решта авторів - родом з України. Як, скажімо, Микола Бердяєв "Судьба России" чи Борис Хігір "Имена России".
- Никто украинскими книжками не интересуется, - розповідає дівчина. - Не спрашивают. Вы - первые. Был бы спрос - возили бы. Только вот Комаровский ваш хорошо идет. У него даже полочка своя есть.
Біля метро "Павелецька" розташована книжкова галерея. Ще вдома вичитала в інтернеті, що там є полиця з книжками з України. У невеликому приміщенні сидить товста продавщиця.
- Ничего у нас нет.
Наполягаю, що в інтернеті стверджують протилежне.
- А, точно. Антон, покажи.
На поличці сантиметрів із 70 завдовжки наклеєний папірець "Книги из Украины".
"Несповідимі путі України" академіка Петра Толочка радують око. Наче давнього друга зустріла. Брат академіка викладав у мене в школі історію. За "путі" просять 210 рублів (52 грн. - "Країна"). Із десятка томів праць В'ячеслава Чорновола - тільки перший. Українською також є "Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах" Анатолія Ткаченка, "Особистісне начало у філософській культурі Київської Русі" Тетяни Целік, "Культуроцентризм світогляду Івана Франка" Володимира Мазепи, "Події і люди Бахмутчини" донецького вчителя Василя Терещенка.
- Что предлагают поставщики, то и берем, - пояснює вайлуватий Антон.
Решта книжок "из Украины" російською. Це "Антропология власти. Юлия Тимошенко" Тамари Гузенкової, "Выборы и вилы" Євгена Кушнарьова, "Украина-Россия: преодоление распада" Сергія Сидоренка.
- Раньше в Москве были представлены издания всех республик, - каже відвідувач, вусань у джинсовій куртці. - Теперь все разбежались по углам. Искать книжки на украинском, белорусском или казахском - все равно, что на языке африканского племени.
На виході наздоганяє Антон.
- Вот из последних поступлений, - протягує книжку "Сад божественних пісень" Григорія Сковороди.
Цікаво, коли дійде черга до Андруховича?
2 
1
Коментарі