Худобі дають розмочений картон. На коробки з магазинів записуємося в чергу

Із початку липня в Казахстані через посуху загинули більш як 1,5 тисячі свійських тварин. У Туркменістані влада проблему замовчує. Активісти кажуть, що ситуація там ще гірша

Баяр МАХМАДОВ, 28 років, фармацевт, Сердар, Туркменістан:

– Батько мав велику ферму. Молоко і м'ясо здавав заготівельнику. Ветеринар чотири роки тому попередив, що будуть посухи. Батько зробив запас сіна, закупив корми. У перший голодний рік худоба все поїла.

З липня не пам'ятаю, щоб температура опускалася нижче за 40 градусів. Наші пасовиська занесло піском. У родичів ґрунт став солоний. Водосховище порожнє – воду з Каракумського каналу відвели для поливання земель на заході країни. Просимо журналістів приїхати, але мало хто погоджується.

 

Батько має третину того, що тримав три роки тому. Хоче залишити менше корів, а розвести верблюдів. Вони легше переносять посуху, але в дядька теж почали гинути. Часто хворіють. Взимку кожен двір втратив по кілька голів. Ветеринари не знають, що сталося. Худоба відмовлялася від їжі й падала. На слизових мала виразки. Підозрюємо, з повітря розпилювали якісь речовини. Казали, мають боротися з коронавірусом. Сусід готовий продати господарство за безцінь.

Рустам АХТАМЗОДА, 46 років, економіст, Душанбе, Таджикистан:

– До пандемії коронавірусу офіційно вважали, що до третини таджиків харчуються погано. Раціон був незбалансований, дітям і дорослим бракувало вітамінів. Фінансовий добробут більшості родин залежить від родичів-заробітчан із Росії. Через коронавірус майже половина з них повернулася або сидить без роботи. Борошно дорожчає мало не щотижня.

Ми були непогано забезпечені молочними продуктами. Але за два роки площа пасовищ скоротилася більш як на третину. Молоко та яловичина різко здорожчали. Фермери не хочуть тримати корів. Копання криниць і все, пов'язане з водою, виросло в ціні вдвічі. Багато хто зірвався й поїхав у російські міста.

Торік хлопці з трьох ферм отримали допомогу від Європейського Союзу. Відмовилися тримати багато корів. Обґрунтували, що їхні овочі й фрукти раціональніше не експортувати, а переробляти для внутрішнього ринку. Отримали кошти для обладнання невеликого цеху. Тоді ми зіткнулися з браком технологів. Не знайшли нікого молодшого за 30 років з якісною освітою. Шукали випускників радянських часів. Аграріїв так і не знайшли. Хто зміг, всі виїхали. А зараз треба думати, як міняти підходи, враховуючи дефіцит води й ерозію ґрунтів. Держава не дбає про це.

Ще одні фермери виграли кошти на перехід із тваринництва на посухостійкі види культур. Я допомагав їм оформлювати фінансові документи. Два роки все йшло добре, а на третій погано посходило, врожай був слабенький. Європейські експерти пояснили: це через насіння. Така проблема виникла не вперше. Фермери й раніше говорили, що важко купити якісне, відбірне й оброблене сортове насіння. Господарствам треба працювати лише з цим напрямком, а всі бояться ризикувати. Необхідні дотації від держави.

Коли в ООН заявили, що в Таджикистані найгірша ситуація в регіоні з харчуванням і перспективами голоду, влада закликала всіх мати запас продуктів на два роки.

Адія АЛІЄВА, 51 рік, фермерка, Мангістау, Казахстан:

– Матері 86 років. Такого важкого й затяжного періоду вона не пам'ятає. Ми втратили за літо шістьох коней і чотирьох корів. Намагалися перегнати стада на пасовища за 30 кілометрів, але ослаблені тварини не витримували. Лишали їх помирати, бо не мали сили ні повернутися, ні дійти до трави.

Влада пропонує допомогу в копанні криниць. Проте це не вирішить проблеми. Ми не зможемо полити сотні гектарів. Води й у старих, і в нових мало. Вона швидко стає непридатною для пиття. Потрібні інші рішення. Зараз волонтери з усієї країни доправляють нам сіно. Це допоможе протриматися якийсь час, але зими моя ферма не переживе.

Худобі дають розмочений картон. На коробки з магазинів записуємося в чергу. Додаємо залишки кормів. Коли це показали по телебаченню, ветеринар із міністерства прокоментував: цій практиці десятки років і нічого страшного немає. Мовляв, коні, корови й вівці люблять весь час жувати. Справді, в радянські часи так робили, щоб зекономити сіно чи корм між годуваннями. Але ніхто ніколи не давав картону влітку замість їжі. Та й використовували тільки нефарбований, чистий і без клею. Зараз ніхто не дивиться, з чого та коробка. Це страшно.

Син умовляв продати ферму торік і переїжджати до нього в Нур-Султан. Тоді пропонували непогані гроші. Але я не хотіла здавати всіх на м'ясо. Зараз коні й корови виснажені й худі. Вівці не змогли вигодувати молодняк. Мені не дадуть і половини того, що могла отримати.

6000 казахів отримають фінансову допомогу від Євросоюзу через посуху й загрозу голоду. На це ЄС виділив 200 тис. євро

×