Донецький "Шахтар" під керівництвом португальського тренера 46-річного Паулу Фонсеки втретє поспіль виграв чемпіонат і Кубок України. Тепер клуб має 34 трофеї, здобуті за часів незалежності України. Це більше, ніж у принципового суперника – київського "Динамо", яке має 33
Рік тому Фонсека міг залишити "Шахтар", але підписав контракт зі збільшенням річної зарплати з 2 до 4 мільйонів євро. Чи правильний був крок? – запитуємо у 61-річного Олександра СОПКА, колишнього захисника команди.
– Кожен клуб виходить зі своїх можливостей та амбіцій. "Шахтар" так оцінив роботу Фонсеки. За три роки тренер виграв тут майже всі трофеї. Тому аргументів для незадоволення Фонсекою – немає. А помилки – обов'язкова складова футбольного життя. "Манчестер Юнайтед" помилився з Моуріньйо. "Челсі" теж помилявся. Венгер у "Арсеналі" нічого не вигравав понад 10 років.
"Шахтар" розвивається?
– Безумовно. Але темпи сповільнилися. Причини відомі: втрата Донецька і фактора домашнього стадіону й загальне падіння рівня нашого чемпіонату. До 2013 року ми мали п'ять-шість хороших клубів із власними стилями гри, тренерською школою і виконавцями. "Динамо" намагалося показувати силовий футбол, "Металіст" робив ставку на техніку південноамериканців, "Дніпро" поєднував обидва варіанти. У конкурентному середовищі гравці прогресували швидше.
Фонсека здатен перебудувати команду і зробити її справді своєю, а не "копією" Луческу?
– Говорити про Фонсеку тільки як спадкоємця Луческу некоректно. Паулу – самостійний тренер із власним стилем. На відміну від Луческу, максимально заточений на результат. Що, власне, від нього і вимагають. Румун мав більший карт-бланш у "Шахтарі", міг експериментувати і ризикувати. Португалець мусить одразу давати результат.
Хто з новачків "Шахтаря" має найбільший потенціал?
– Вони провели недостатньо часу у клубі, щоб дати кожному з них впевнену оцінку. Здається, рік-два ще маємо зачекати. Із того, що я бачив, можу виокремити Маркоса Антоніо. Він нагадує екс-гравця "Барселони" Хаві Ернандеса. Старанний у всьому – намагається віддати точний і зручний пас, швидко працює з м'ячем, здатен миттєво оцінити обстановку, прекрасно рухається. Але Хаві в чемпіонаті Іспанії мав інші умови для розвитку, ніж Маркос Антоніо в нашій прем'єр-лізі.
Хто розчарував?
– Бразильська трійка – Дентіньо, Велінгтон Нем і Алан Патрик – мали би стати перехідною ланкою зміни поколінь у "Шахтарі". Однак не вийшли на рівень, якого від них чекали. Тому можна сказати, що органічність під час зміни поколінь у "Шахтарі" трохи перервалася саме через них. Тепер ветеранам треба якомога довше утримувати свій рівень, а молоді швидше прогресувати, щоби прогалина не була такою помітною.
Який резерв мають Тайсон, Марлос, Ісмаїлі та Мораес? Чи не вийде так, що вони здадуть уже в наступному сезоні, бо всім більш як 30 років?
– Навряд. Чемпіонат України – явно не чемпіонат Англії, де треба діяти на межі власних сил щоматчу. До кожного з цієї четвірки треба підходити індивідуально. Ісмаїлі й Тайсон зараз на піку форми. Ще два-три роки пограти на такому ж рівні їм до снаги. Мораес, після довгих поневірянь, зрештою знайшов свою команду, де розкрився його талант. Тому це має стати додатковим стимулом утриматися на вершині.
Таланту й досвіду Марлоса достатньо, аби пограти ще кілька років на високому рівні.
Як вирішити проблему центра захисту – виходити на іноземний ринок і придбати центрального захисника чи вірити у прогрес людей, які вже є?
– Право на життя мають обидва варіанти. Є велика спокуса вийти на закордонний ринок і придбати центрального захисника. Надійність у тилу додасть команді впевненості в атаці. Але якісні центральні захисники грають у провідних клубах Європи, і їх не так багато. З другого боку, явно прогресує Кривцов. У деяких матчах пристойно діє Хочолава.
2 
35413
Коментарі