8 лютого в Ізраїлі страйкували майже півмільйона людей. На роботу не вийшли працівники пошти, бірж, музеїв, залізничники, банкіри, офісні працівники. Не працювали морські порти, муніципалітети й регіональні ради, кілька дитячих садків. У державних лікарнях був скорочений робочий день. Усі страйкарі працюють за контрактами.
Страйк ініціювало об'єднання профспілок "Гістадрут", "Федерація праці". Вимагають, щоб держава й приватні компанії влаштували на постійній основі близько 250 тисяч людей, які зараз працюють за трудовими угодами. Контрактники за ту саму роботу мають нижчі зарплати й менше вихідних порівняно з постійними працівниками. У міністерстві фінансів погодилися виділити 200 мільойнів шекелів - це 430 мільйонів гривень - на підвищення зарплат працівникам, яких наймають через фірми-посередники. У "Гістадруті" кажуть, цього не достатньо
Олег УБАЙШОВ, 50 років, рієлтор, Тель-Авів:
- До цього йшло давно. Працівників приватного сектора дістало отримувати копійки, коли поряд люди за таку саму роботу мають достойну платню. Треба ж за щось жити, а життя в Ізраїлі недешеве. Кілограм яловичини - 8 доларів, курятина вдвічі дешевша. Літр молока - 2 долари, стільки ж коштує буханка хліба.
Лікарі, наприклад, заробляють у середньому 8 доларів за годину. Часто працюють понаднормово, якщо хочуть більше. Коли накопичують достатньо грошей, відкривають свої приватні клініки.
Мене страйк ніяк не зачепив. Я працюю на себе. На щастя, мій заробіток залежить не від контракту, а від кількості клієнтів.
Яків МІХЕЛЬСОН, 51 рік, програміст, Тель-Авів:
- Роботодавці ставляться до нас не по-людськи. З початком кризи ніхто не думав, як заощадити на чомусь, що не стосується працівників. Усі просто порахували, скількох людей треба скоротити. Звільнили переважно тих, кому за 45 років. Мотивували тим, що молоді мають більший потенціал. Але старшим за 40 влаштуватися на роботу майже нереально. Я маю понад 25 років стажу, а мені пропонують вакансію вантажника або консьєржа. Допомогу з безробіття отримувати не можу, бо відмовився вже від трьох запропонованих вакансій. Дружина працює медсестрою. Їй на третину зменшили платню. Там роблять усе, щоб урізання зарплат не зачепило лікарів. Перебиваємося тим, що дружина ходить доглядати літніх сусідів. Їхні діти гидують підмивати їх, перевертати, щоб не було пролежнів. За кожного отримує 200 доларів на місяць - 750 шекелів. Я отримував 11 тисяч шекелів, це майже 3 тисячі доларів. Тому ми не боялися взяти кредит на будинок. Добре, хоч банк пішов назустріч і зменшив відсотки.
Людмила ЛЕВІ, 37 років, вихователь, Хайфа:
- Підрядчики на свій розсуд розпоряджаються виділеними грішми. Держава наймає їх, бо тоді не треба самій вирішувати, на чому заощаджувати. Цього року нам виділили на 40 відсотків менше коштів, ніж торік. Підрядчик одразу сказав, що на харчування не шкодуватимемо. Перевели на півставки музичного керівника. А тоді звільнили чотирьох із шести няньок. Ми запропонували батькам платити за садок трохи більше. Але всі бідкаються, що малі зарплати, а без музики й няньки можна обійтися. Однак у мої обов'язки не входить міняти підгузки, годувати з ложечки й мити сіднички. Я, звичайно, роблю це, але не встигаю за всіма.
Ми страйкуємо з понеділка. Чекатимемо, доки задовольнять усі вимоги.
Сара ІСРАЕЛЬ, 29 років, педіатр, Тель-Авів:
- Економія не зачепила тільки військових. Мій чоловік працює з військовими літаками. Їм зарплату навіть підняли. Також не дуже постраждали ті, хто трудяться фізично. Якщо зменшити зарплату сантехнікам, то вони відкриють приватні практики, а ходити по коліна в лайні в міській каналізації буде нікому.
Лікарня приймає тільки термінових хворих. Я вирішила консультувати телефоном, щоб не проґавити небезпечної хвороби. Якщо скарги видаються серйозними, прошу приїхати. Я свідомо пішла працювати в державну лікарню. Хіба не треба лікувати людей, які не можуть собі дозволити дорогого страхування? Обладнання в нас не гірше, та й зарплати досі не дуже відрізнялися від тих, що в приватних клініках.
Усі розуміють, що нашій країні потрібний сильний оборонний комплекс. Але заощаджувати на людях, щоб ефективно воювати, неправильно.
Олексій ЛЕОНОВ, 57 років, економіст, Єрусалим:
- Донька повернулася з військової служби й улаштувалася на роботу. Раніше при цьому давали додаткову допомогу, так звану "стартову". Цього року ніхто не каже, чи така буде. Син вирішив піти добровольцем в армію. Його скоротили із залізничного депо, а вдома вагітна дружина. Моїх грошей не хоче. Із соціальних виплат не затримують тільки допомогу по старості. Мамі сказали, що вона має дітей, тому соціальний працівник до неї більше не ходитиме. Ми можемо найняти для неї медсестру. А як справляються родини, де такої можливості немає?
Через страйк аеропорту в нас зірвалися три угоди. Наша будівельна фірма мала бути посередником. Одну угоду виграли німці, дві інші - македонці. Якби ми прилетіли, то отримали б ці контракти. Тепер фірма має великі збитки. Треба скорочувати частину будівельників. Виходить якесь замкнене коло.
Попереджають за місяць до звільнення
В Ізраїлі, якщо людина відпрацювала 30 днів випробувального терміну, роботодавець підписує з нею контракт. В угоді вказують час роботи й зарплату. Прописують умови допомоги в разі хвороби, страховку. Є два найпоширеніші види трудових угод: на невизначений термін і строковий. Працівників, що працюють на постійній основі, попереджають про звільнення за два тижні. Контрактників - щонайменше за місяць. Якщо звільнений вважає, що втратив роботу через релігію, сімейний стан, інвалідність чи етнічну приналежність, має право позиватися до суду.
Ізраїльтянин, який звільняється за власним бажанням, може вимагати компенсацію, якщо:
- роботодавець знижував зарплату
- платня була менша за прожитковий мінімум
- гроші виплачували із затримками
- працював у вихідні чи свята без доплати
- роботодавець не забезпечував належних умов праці.
2 300
доларів у середньому заробляють штатні працівники в Ізраїлі. Їхні колеги-контрактники мають удвічі менший заробіток.
2 
1
Коментарі