Кого дав Донбас Україні
"Многих выдающихся сынов подарил русскому народу Донбасс. Это и великий композитор Сергей Прокофьев, и филолог Владимир Даль, писатель Всеволод Гаршин, актер Леонид Быков, певцы Юрий Гуляев и Юрий Богатиков, полярный исследователь Георгий Седов, пионер российского кинематографа Александр Ханжонков, Герои социалистического труда Прасковья Ангелина, Алексей Стаханов и Никита Изотов, тяжелоатлет четырехкратный чемпион мира Юрий Власов и сотни тысяч других достойных людей. Но сегодня в Киеве создаются целые книги, призванные обосновать принадлежность этого края Украине. Тратятся огромные деньги на "украинизацию" так называемой Восточной Украины, исконно русского Донбасса", – пише у своєму блозі лідер організації "Донбасская Русь", 30-річний доцент Донецького національного університету Сергій Бунтовський.
Розповідаємо про сім видатних вихідців із Донбасу
1. Сергій Бубка, народився 1963 року в Луганську, стрибун із жердиною
Один із його предків Максим Огієнко був ватажком Кліщинського повстання 1768 року, а брат прадіда Іван Огієнко переклав Біблію українською мовою. Потрапив до Книги рекордів Гіннеса за найбільшу кількість світових досягнень у легкій атлетиці – встановив 35 рекордів. Олімпійський чемпіон і 10-разовий чемпіон світу. Закінчив кар'єру 2001-го, проте досі є світовим рекордсменом у стрибках із жердиною на відкритому повітрі – 6,14 м. Президент Національного олімпійського комітету України, у Донецьку щороку проводить турнір "Зірки жердини".
2. Патріарх Філарет, світське ім'я – Михайло Денисенко, народився 1929-го в селі Благодатне Амвросіївського району Донецької області, глава Української православної церкви Київського патріархату
Після закінчення Московської духовної академії 28-річним очолив Київську духовну семінарію. 1962-го призначений єпископом Віденським і Австрійським, через шість років посвячений у сан митрополита. 1990-го у Софійському соборі в Києві оголошений головою новоствореної Української православної церкви. Та через два роки, через небажання Москви надати УПЦ незалежність, виходить із її підпорядкування й створює Київський патріархат. 1997-го Російська православна церква оголосила Філаретові анафему – відлучення – за "розкольницьку діяльність".
3. Іван Дзюба, народився 1931 року в селі Миколаївка Ольгінського – тепер Волноваського – району Донецької області, академік, колишній міністр культури
1962-го його звільнили з посади завідувача відділу критики київського журналу "Вітчизна" – за "ідеологічні помилки". Через три роки на прем'єрі фільму "Тіні забутих предків" заявив зі сцени про арешти українських інтелігентів. Автор близько 400 наукових праць. Одну з них – "Інтернаціоналізм чи русифікація", видану в Лондоні 1968-го – влада назвала "пасквілем на СРСР". Автора засудили на п'ять років ув'язнення і ще п'ять заслання, проте згодом помилували. 1989 року був серед засновників Народного руху України.
Додати пару теперішніх офіційних регалій. Герой України, академік Національної академії науки, лауреат Шевченківської премії.
4. Владислав Кириченко, народився 1968 року в Горлівці Донецької області, підприємець
У Москві вивчився на мікробіолога. Там же створив компанію з оснащення лабораторій для молекулярної біології Helicon, завдяки якій став мільйонером. Фінансував українську недільну школу в російській столиці. 2008-го перебрався до Києва, започаткував тут мистецьку агенцію "Наш формат", що записує та видає музику, аудіокнижки, книги українською мовою. Створив Український науковий клуб. В Унежі на Прикарпатті розбудовує союзівку "Кузня" – місце таборів, концертів і семінарів для інтелектуалів.
5. Анатолій Солов'яненко, народився 1932 року в Сталіно, теперішній Донецьк – помер 1999-го, оперний співак
Аспірантом кафедри геометрії Донецького політехнічного інституту співав у конкурсах художньої самодіяльності. Після одного з таких оглядів його взяв на стажування Київський оперний театр. Три роки працював у міланському театрі La Scala, взяв участь у 12 виставах на сцені нью-йоркського Metropoliten Opera. Загалом дав понад тисячу концертів, проспівав близько 600 партій у спектаклях. Від роботи в Москві відмовився, хоч мер Юрій Лужков пропонував житло і високу зарплату. Ніколи не був членом КПРС, не виконав жодної прокомуністичної пісні, а Ленінську премію 1980 року пожертвував у Фонд миру.
6. Володимир Сосюра, народився 1898 року в місті Дебальцеве на Донеччині – помер 1965-го, поет
Брав участь у громадянській війні 1917–1921 років – спершу на боці військ Симона Петлюри, пізніше у Червоній армії. Про своє внутрішнє роздвоєння на комунара й націоналіста написав у поемі "Два Володьки". Його "Червону зиму" називали найкращою поемою про громадянську війну в Україні. 1951-го російський переклад вірша Сосюри "Любіть Україну" прочитав Йосип Сталін. Після цього в газеті "Правда" вийшла розгромна стаття. Вірш визнали націоналістичним. Відтоді й до смерті "вождя" редактори не приймати твори Сосюри.
7. Микита Шаповал, народився 1886 року в селі Сріблянка, тепер Артемівського району Донецької області – помер 1932-го, громадський діяч
Працюючи лісником, почув від сільського учителя про українофілів, які мріють "одділити Малоросію від Росії". Вирішив, що він – теж українофіл, і вступив до Революційної української партії. 1919-го став секретарем дипломатичної місії Української Народної Республіки в Будапешті. У міжвоєнні роки жив у Чехословаччині, ініціював створення Українського високого педагогічного інституту ім. Драгоманова у Празі та Української господарської академії в Подебрадах. Перед смертю наказав дружині кремувати його тіло, а особистий архів зберегти для незалежної України.
2 
1
Коментарі
4