28 березня на фестивалі Docudays UA презентували стрічку "Тихе місце". Документальний фільм показує життя київської лікувально-трудової майстерні. Торік кінопроект про людей із психічними вадами переміг у конкурсі на державні кошти (точніше сформулювати: що значить – "у конкурсі на державні кошти"?). Виробник - кіностудія ім. Довженка. Бюджет 26-хвилинної стрічки - 130 тисяч гривень
Олеся БОРТНЯК, режисер, 25 років
- 3 грудня мої герої святкували День захисту інвалідів. Напередодні надували кульки, прикрашали серпантином коридори, зал, готували концерт. Привезла їм зі студії Довженка костюми, яскраві накидки. Слово "інвалід" тут не сприймають негативно. Для них це було радісне свято, як для нас професійне. У будні отримують тільки суп, а цього разу мали святковий обід - з першим, другим і шоколадками. Один із героїв, Славік, написав на плакаті не "З Днем захисту інваліда!", а "З Днем інваліда!". "Інваліда" почав писати з кінця, з російським "И" на початку. Потім директор йому розповідала, як легше виправити "и" на українську "і".
Юра дзвонив оператору й годинами допитувався, де зникли його 24 копійки
Близько 60 людй щодня приходять до майстерні о дев'ятій ранку. Виконують нескладнуроботу - клеять конверти для Укрпошти. Тут же обідають і проводять терапію іграми. О 14.00 повертаються додому. Запланувала фільм, як сплетіння мікроісторій героїв. Виявилося, 80 відсотків відзнятого - про 54-річного Юру. Забрав на себе всю увагу. Він - самотній. Мати і брат померли. Живе в трикімнатній квартирі. Має опікуна, який із державної пенсії Юри залишає йому тільки 60 гривень на місяць. Тому у фільмі він так болісно випрошує в лікаря собі за роботу 100 чи хоча б 50 гривень.
Юра водночас смішний і трагічний. Коли сумував, довго сидів у коридорі зі стареньким мобільним телефоном. Той мав поганий звук і мало не розсипався. Юра дзвонив оператору і годинами допитувався, де зникли його 24 копійки. Думаю, ті навіть не здогадувалися про його вади. Для Юри найважливіше, щоб його любили. Постійно про це говорить. Але не нарікає, як ми. Своє життя сприймає з іронією. З Юрою у нас взагалі кохання. Він розуміє, що нічого між нами не буде. Коли заходила до кімнати, починав співати. Найбільше любив "Я устал, хочу любви". В одній зі сцен старанно замітає віником підлогу і каже: "Бачиш, Лесю, я все вмію, а любові в мене немає".
Знімали 20 днів. Спочатку дуже стомлювалася від спілкування з героями. Забирають багато енергії. Можуть ставити те саме питання п'ять разів. І потрібно п'ять разів відповідати. Перші знімальні дні пішли в смітник. Відчували стіну між нами й героями. Потім вони перестали реагувати на апаратуру. Освітлювальні пристрої з'явилися в останні дні. Дехто мав яскраво виражену форму ДЦП і синдром Дауна. Було б некоректно показувати їх при денному світлі "в лоб". Тому часто в кадрі - тільки силуети. Неправда, що мої герої нещасні через психічні вади. Вони щасливіші за здорових, бо для цього їм потрібно значно менше. Наприклад, одна цукерка.
3 
1
Коментарі