Матч Аргентина -Німеччина здивував. Але тільки рахунком. Не чекав, що південноамериканці поступляться 0:4. Проте за грою все справедливо. Німці ретельно проаналізували попередні матчі суперника. Обмежили їм простір - аргентинцям ніде було розігнатися. Максимально щільно зіграли у відборі. Одного футболіста страхував інший. А в контратаки вибігали в такому темпі, що підопічні Марадони не встигали їх накривати. Німці розуміли один одного з напівдотику, тому в них швидко рухалися не лише люди, а й м'яч.

Марадона мав майже два роки, щоб опановувати тренерське ремесло. У відбірному турнірі аргентинська федерація нічим не ризикувала - було зрозуміло, що команда вийде до фінальної частини. Не без проблем, але це вдалося.

Марадону можна було поставити технічним директором збірної

Однак потрібних висновків Дієго не зробив. Він вирішив і далі покладатися винятково на свій авторитет. Іменитішого футболіста в країні справді немає. Але чи варто було його призначати головним тренером? Можна було створити під Марадону посаду технічного директора, а безпосередньо керувати командою мав інший фахівець. У країні достатньо цікавих тренерів - двоє з них очолювали Парагвай та Чилі на Кубку світу.

Не думаю, що Аргентині сильно бракувало Дзанетті та Камбіассо, яких Марадона проігнорував. Скоріше не вистачало людини, спроможної доставляти м'яч нападаючим. Мессі змушений був шукати його по всьому полю. У результаті, не використовував свої кращі якості.

Кожному футболісту треба було розтлумачити його завдання на полі. Коригувати гру під час матчу, змінювати її схему за допомогою замін. Марадона на це виявився нездатний.

Здається, це було очевидно всім ще до турніру. Окрім самого Дієго та федерації футболу Аргентини.

×