У сепаратистів із кожним днем усе менше шансів закріпитися на Донеччині та Луганщині – вважає військовий експерт Дмитро Тимчук
Дмитро ТИМЧУК, 42 роки. Військовий експерт, керівник громадської організації "Центр військово-політичних досліджень".
Закінчив Львівське вище військово-політичне училище з фаху "військова журналістика". У 1991–2011 роках служив у Збройних силах України. Має звання підполковника. Перебував у складі миротворчого контингенту в Іраку, Лівані та Косово
Які регіони на Донбасі зараз контролюють українські силовики, а які ні?
– Після вечора 14 травня в Слов'янську взяли під контроль 5-кілометрову зону навколо телевежі, а біля Краматорська зачистили угруповання терористів і їхню базу. Думаю, успіхи будуть і надалі, бо почали вирішувати основні проблемні місця антитерористичної операції. Мають змінити всіх її керівників. Адже дії армійського командування – з Міноборони і Генерального штабу – катастрофічні. Нерозуміння ситуації, повний непрофесіоналізм.
Наприклад, загибель шести десантників (13 травня під час нападу терористів на одну з військових колон на околиці села Жовтневе під Краматорськом. – "Країна"). У статуті чітко написано, що робити під час загрози нападу. Має бути попередня розвідка та бойовий супровід військ. Цього вчать на першому курсі в будь-якому військовому вузі. Командири взводу і роти мали б це знати, якщо не проспали всі заняття з тактики. Добре, що помилки виправляють, професіоналізм бійців зростає. Але цей досвід оплачується кров'ю.
Тішить, що недавно в АТО прийшов генерал, який добре зарекомендував себе ще в Іраку – Віктор Муженко. Теперішній Донбас багатому в чому нагадує ситуацію в провінції Васіт, коли там перебував український контингент. Бойовики так само за гроші співпрацювали з мирним населенням. За день платили по 10 доларів. А вчителька заробляла 17 доларів на місяць, поліцейський – 20. За пару десятків доларів будь-хто брав у руки автомат й біг убивати. Думаю, Муженко впорається.
Де саме на Донбасі зараз найбільші ризики?
– Слов'янський район влада не контролює. Основні населені пункти блоковані, але засобів для повного блокування не вистачає. Бойовики просочуються, роблять вилазки і теракти де їм в голову стрельне. Так само до них приходить підмога.
Із сепаратистами тісно співпрацюють місцева влада, міліція. Начальники в більшості випадків здають дільниці за гроші. Початкова сума – 100 тисяч доларів. Приходить людина із валізою грошей і каже: "Освобождайте отдел без сопротивления". Міліція, в крайньому випадку, демонструє невдоволення, але без жодної стрілянини покидає відділок. Це – зрада.
У Маріуполі було так само?
– В інших містах спершу працювали російські диверсанти. Зараз їх посилено змінюють на російських найманців – козаків, колишніх спецназівців. Вони мають бойовий досвід і професійну підготовку. З ними працюють місцеві сепаратисти, яких фінансують Москва і Янукович. У Краматорську, наприклад, за участь у неактивних діях платять по 400 гривень, а за штурм – тисячу.
А в Маріуполі люди вийшли на вулицю не за гроші, а за ідею. Здебільшого це були місцеві маргінали, але все одно. Тому силовики мали два варіанти: влаштувати м'ясорубку або вивести війська. Вибрали другий. Тамтешні події підштовхнули Київ до проведення круглого столу.
Рінат Ахметов заявив, що бачить майбутнє Донбасу у складі Україні.
– Ахметов – людина з подвійним дном. Заявляє одне – робить інше. Він на Донбасі – цар і бог. Його одне слово могло б припинити весь цей безпредєл. Ахметову вигідний Донбас у складі України, але на правах широченної автономії. Інакше не уникнути санкцій. А значить, Ахметов втратить свої мільярди. А ним керує одне – гроші. Не бачу в ньому й натяку на патріотизм, піклування про жителів Донбасу, тим більше – про Україну.
На чийому боці на Донбасі зараз перевага – українських силовиків чи терористів?
– Сепаратисти контролюють дев'ять населених пунктів. Причому Донецьк – не весь, лише окремі будівлі. Єдиним містом, де вони господарювали, був Слов'янськ. Але поступово втрачають його. На Луганщині ситуація в них гірша.
У нас був кризовий момент – після псевдореферендуму 11 травня. Якби Путін тоді вирішив ввести війська для "захисту російськомовних громадян", ми могли би втратити контроль над Донбасом, або довелося би воювати з Москвою. Українська влада заявляє про готовність до війни, але чим би це закінчилося – незрозуміло. Росія війська від наших кордонів не відвела, тому ймовірність їх вторгнення на українську територію залишається. Якщо ж нападу не буде – шансів утриматися в сепаратистів небагато.
Потрібна робота наростає. За прикладом Дніпропетровщини, в південних і центральних областях країни формують батальйони оборони. Силовики на Донбасі отримують необхідний досвід. Проросійські настрої там не більш як у 20 відсотків населення. Багато людей критично ставляться до української влади, але круглий стіл був правильним кроком. Тепер головне – дати Сходу зрозуміти: в Україні немає "хунти", вони самі мають вибрати собі владу 25 травня. Кожен день зараз грає проти сепаратистів.
Як розвиватиметься ситуація на Донбасі?
– Не беруся стверджувати, коли наші силовики повністю контролюватимуть Донеччину й Луганщину. Але чи піде зараза сепаратизму далі по Україні – залежить від того, чи відстоїмо Донбас. Якщо ні – такий же сценарій почнеться в Одесі та Харкові. Путін намагався розхитати їх ще в березні, але не вдалося. Тому росіяни почали діяти поступово. Взялися за Донецьку й Луганську області. Якщо створять там плацдарм – рушать далі. І де зупиняться – не скаже ніхто.
3 
1
Коментарі