Якби виграв зелену карту тепер, то поїхав би

24-річний Пилип Кадиров із Сімферополя виграв Green Card 2006-го. Працює в Києві менеджером із продажу автомобілів.

- Заявку подав через інтернет хрещений. Я навіть не знав про це. Якось у жовтні мені подзвонили о шостій ранку й почали щось говорити англійською. Спросоння не розібрав жодного слова. Попросив зачекати і зв'язав їх зі знайомою, яка вчилася на факультеті іноземних мов. Вона переказала, що я виграв зелену карту. Думав, жартує. А за кілька днів на домашню адресу прийшло підтвердження.

Тоді була тільки дитяча мрія - побувати в Штатах. Але зриватися та їхати не був готовий. Не знав, що там робитиму. У Криму в мене залишалася мама, бабуся, друзі. Щойно вступив на перший курс Міжнародного слов'янського університету на факультет економіки. У Штатах не мав нікого.

Друзі вмовляли, щоб їхав, бо такий шанс випадає раз у житті. Мама радила обирати самому. Та все це почалося так несерйозно, що я особливо не роздумував.

Зараз спілкуюся в інтернеті з емігрантами в США. Всі як один запевняють, що там значно легше досягти всього, чого ти хочеш. Мінімум 8 доларів за годину заробляють без знання мови й вищої освіти. Але нашим не подобаються самі американці. Кажуть, в Україні стосунки набагато людяніші.

Якби виграв зелену карту тепер, то поїхав би. Готовий деякий час працювати на чорних роботах. Хоча впевнений, що міг би стати консультантом. Спочатку - в магазині.

×