1761 особа бойкотуватиме бієнале сучасного мистецтва Manifesta 10 у Росії. У листі вони просять міжнародну спільноту художників ігнорувати подію, доки Росія не виведе війська з Криму. Manifesta 10 відбудеться з 28 червня у Санкт-Петербурзі. "Участь у культурних заходах у Росії в цей час означає згоду з агресією проти України", – йдеться у листі. Від України на бієнале мала поїхати художниця Марія Куликовська з Керчі. Петицію вона підписала одна з перших
Не хочу робити візу, аби повертатися додому. Я проти того, щоб у моєму морі плавали трупи. Тож ні на мить не сумнівалася, чи підтримувати петицію. Не тільки тому, що я народилася і виросла в Криму. Коли запитують, навіщо створюю свої роботи, відповідаю: щоб люди ставали кращі. Участь у Manifesta – це престижно і круто. Але немає нічого крутішого, ніж зберегти чиїсь життя і не допустити розламування країни.
Якби 43 європейські учасники основної програми сказали: "Нам не потрібні криваві гроші", – це привернуло б увагу в світі. Знайома галеристка з Росії скептично поставилася до бойкоту. Вважає, що від конкретного художника нічого не залежить: "Крим і так заберуть, а ваше мистецтво ніхто не почує". Я не прокоментувала цих слів – вважаю іноді мовчання гучнішим за крик.
Незадовго до початку Майдану виставляла у PinchukArtCentre свій проект Soma – 25 стовпів із солі, які сама побудувала. Доки вони там стояли, поступово руйнувалися – такий був задум. Коли кураторка Марина Щербенко повідомила, що братиму участь у Manifesta, виникла ідея прискорити руйнування стовпів – розбити їх як символ вертикалі влади. Запросила операторів із проекту "Babylon'13", знімали відео 8 грудня. Я оголена кувалдою розбиваю 500-кілограмовий стовп протягом 4 годин. Це символ руйнування усталених норм, кліше, дискримінації в нашому суспільстві. Щойно закінчили знімати, дзвонять друзі: ми валимо Леніна. Я побігла туди і цією ж кувалдою відбила собі шматок пам'ятника. Хлопці-оператори сказали, що я – відьма. Коли розбивала стовпи, відчувала таку сильну віру, аж руки трусилися. Вірила: зараз, коли всі вважають нас країною третього світу, ми зруйнуємо цю вертикаль. Ми – зовсім голі, незахищені, але створимо нову країну. Якась ненависть у мене виникла до тих стовпів, над якими так тяжко працювала кілька місяців тому.
Історія з Кримом не здивувала. Ще в перші дні революції казала подрузі: півострів ми втратимо. Бо доки у Києві був Майдан, Крим мовчав, вичікував. Виросла там і знаю, що 20 років людей зомбували. У транспорті солідно вдягнуті пасажири повторюють мантру: в Києві на Майдані "бандери", їх треба вбивати.
Сьогодні у посольстві Швеції, де прошу посвідки на проживання, заповнювала документи. Місце народження: Керч, Крим. Працівниця задумалась, яка тепер це країна, написала "Україна".
Батько залишився в Криму – боїться там зайве слово сказати. Його вважають "бандерівцем", бо підтримував Майдан, хоча він – сибіряк. Мої батьки ніколи не вірили в систему, навіть за радянських часів жили поза нею. Бабця дуже емансипована була: приїхала в степовий Крим нелегально із Західної України, піднімала цілину. Якщо їхати трасою вздовж Керченського півострова, там видно великий ліс – його садила моя бабуся-агроном. Я тепер у Крим повернутися не можу – там забирають українські паспорти. А якщо дізнаються, що перебуваю в одностатевому шлюбі зі шведкою, можу загриміти у російську тюрму на 10 років за пропаганду гомосексуалізму.
У Європі є свої "соляні стовпи". От, наприклад, Королівська академія мистецтв у Копенгагені – супермажорний заклад. Громадяни з країн "третього світу", куди входить і Україна, мають платити за навчання 12 тисяч євро на рік. Стипендій таким студентам не надають. Також вихідців із цих країн може бути не більше 3 відсотків загальної кількості студентів. Це – расизм і дискримінація. Ми з Жаклін подали туди одну заявку на двох: назвалися Марія-Жаклін Куликовська-Шабо, зробили одне резюме і біографію. Якщо відберуть і запросять на співбесіду, прийдемо вдвох. Буде цікаво подивитися на реакцію європейського функціонера і запитати, що це за фашистські правила у них.
Manifesta – мандрівна бієнале сучасного мистецтва, яка проходить раз на два роки у різних європейських містах. Виставку запровадили після зруйнування Берлінської стіни. Мета – сприяти зближенню Сходу та Заходу. Вперше Manifesta провели 1996-го в голландському Роттердамі. Бієнале отримують фінансування від ЄС, міністерства культури Нідерландів, різних фондів, а також міст, де відбуваються. На пропозицію бойкотувати Manifesta 10 її куратор Каспер Кьоніг відповів: "Не вважаю, що проведення бієнале в Санкт-Петербурзі означає, що я чи директор музею Ермітаж, чи міжнародний фонд Manifesta підтримуємо політичні й воєнні дії російського президента. Маємо на меті використати обмежені засоби мистецтва, щоби пробудити дискусію".
13 
1
Коментарі