Я молюся за вас, хоч ваш собака і гидить мені на двері. Нового Папу Римського згадують як мудрого, скромного й оминаючого гострі кути

У середу, 13 березня, о 19.06 за місцевим часом тисячі вірян-­католиків, що зібралися на площі Святого Петра у Ватикані, побачили білий дим із димаря на даху Сикстинської капели. Цей знак сповістив, що 115 кардиналів на другий день конклаву обрали нового Папу Римського. Ним став архієпископ столиці Аргентини Буенос­Айреса, кардинал 76­річний Хорхе Маріо Берґольйо, який узяв собі ім'я Франциск.

Про нового Папу знають, що він син залізничника­емігранта з Італії. Пообіцяв був коханій дівчині, що коли не одружиться з нею – стане священиком. Вона йому відмовила. Вихованець українського греко­католицького священика Стефана Чміля, Хорхе вступає до ордену єзуїтів. Він був провінційним керівником єзуїтів Аргентини у 1970­х, під час військової диктатури, коли масово викрадали, катували й страчували без суду підозрюваних у комуністичних поглядах. Берґольйо звинувачували, що він видав на тортури двох священиків­єзуїтів, яких при цьому виключив з ордену. На суді 2005­го доказів співпраці Берґольйо з хунтою не знайшли. Хорхе заявляє, що намагався допомагати переслідуваним, але його можливості були обмежені.

1992 року Берґольйо стає єпископом, а 2001­го – кардиналом. Протягом усього служіння залишався скромним у побуті. Відмовився від єпископського палацу, їздив громадським транспортом, готував собі їжу. За поглядами – консерватор, виступає проти одностатевих шлюбів, абортів та евтаназії, але закликає поважати геїв як особистостей. Опікується бідняками й важкохворими. Любить танго і футбол, з дитинства вболіває за клуб "Сан­Лоренсо" з Буенос­Айреса

Анхель ВАХЕРА, 54 роки, історик, Росаріо, Аргентина:

– Для мене призначення Хорхе Берґольйо не стало несподіванкою. Той, хто чув його в суді, або просто його проповідь, підтвердить, що це дуже мудрий дипломат. Берґольйо вміє відповідати на незручні запитання і вміє повести розмову так, щоб уникнути їх. Напевно, це те, що треба зараз церкві, – уміння відповідати на прямі незручні запитання по­єзуїтськи мудро й незрозуміло.

Щодо звинувачень у бездіяльності за часів терору чи співробітництві з хунтою, то тут усе складно. Якщо на тебе один раз вказали, відмитися вже неможливо. Моя мама взяла двох сусідських дітей, коли арештували їхню матір. Як та повернулася, звинуватила маму в тому, що видала її, хоч ми ці всі роки голодували, щоб вижити. Мовляв, із нашої родини нікого не заарештували. Минуло стільки років, а мене досі питають, нащо мама виказала подругу.

Поки що новому Папі вдавалося спростовувати напади. Справді, як ти допоможеш людині, яка сама наражається на небезпеку? Тих двох молодих священиків Хорхе просив припинити комуністичну діяльність, але вони не захотіли. Доки міг – переховував, а далі – незрозуміло. Довести, що він їх видав, неможливо, і цьому немає жодних доказів. Один із них уже помер, інший відмовляється про це говорити. ­Довести, що майбутній Папа Франциск вів якісь переговори з владою, щоб їх врятувати, теж не можна, хоч є багато свідчень, які це підтверджують. Церкві нічого не залишається, ніж мовчати про ці події, бо там немає правих і винуватих.

Із другим звинуваченням складніше. Є живі свідки того, що Хорхе через Рим просили захистити родину вагітної Єлени де ла Куадра. Жінка була активною комуністкою, її протримали чотири місяці у в'язниці. Як народила, дитину віддали на всиновлення, а Єлену вбили. Родина досі звинувачує у смерті жінки та її чотирьох родичів отця Хорхе. Його соратники й поліцейські, що тоді працювали, свідчать, що він намагався врятувати Єлену. Та церква не була всесильною. Кого могли, переховували, когось відправляли за кордон, але витягти людину з­за ґрат їм вдавалося рідко. Підтверджено, що Хорхе допомагав людям, що торгувався за них із владою, однак ці два випадки ставлять під сумнів те хороше, що він зробив. Родини постраждалих хочуть помститися, але церква не винна в їхньому горі.

Марія ТЕРРАДА, 34 роки, менеджер, Буенос­Айрес:

– Нам як вірянам католицької церкви ­трохи прикро, що отець Хорхе переїде від нас. Ті, які мали щастя особисто спілкуватися з ним, сповідатися в нього, одноголосно підтвердять, що це людина надзвичайно мудра. Він нікому не відмовляв у пораді й розмові. У нашій парафії є чоловік, який хотів стати священиком, але Хорхе переконав, що це – не його покликання. Той занадто емоційний та імпульсивний. Зараз має трьох дітей, юрист, працює з молоддю і щораз дякує Хорхе за ту пораду.

Отець найскладнішу думку вміє донести так, щоб її зрозумів кожен. Навіть моя 8­річна донька любила його проповіді, хоч розуміла їх по­своєму.

Лякають чутки, що Бенедикт пішов із престолу через те, що в церкви назбиралося забагато проблем. Нам дуже не хочеться, щоб служіння отця Хорхе, а тепер Франциска, почалося зі скандалів. Щодо церкви й педофілії, то ця тема заїжджена й модна. Якщо знову піднімуть цю хвилю, отцю доведеться впоратися з нею.

Аліса ПІРС, 29 років, волонтер, Буенос­Айрес:

– Новий Папа був у нашому госпіталі навесні 2010 року. Він тоді сам якраз переніс важку хворобу. Заходив у відділення для тяжкохворих, зокрема на туберкульоз. Отець Хорхе спілкувався з ними майже 2 години. Часом було видно, що йому важко говорити, але пацієнти ніяк не відпускали отця. Я – не віруюча, але й для мене від нього віяло якимось спокоєм. То був для нас важкий час. Мали кількох приречених молодих людей. Одна вагітна з величезною пухлиною в шлунку втратила дитинку, а тоді страшенно боялася помирати. Весь час просила принести їй труп свого сина. Не знаю, що він їй казав, але жінка посвітлішала. Хотіла поцілувати йому руку, але отець Хорхе не дозволив. Коли йшов, став перед її ліжком навколішки, й вони вдвох молилися. Через два дні вона померла. Дуже спокійно й тихо, хоч навіть крапельниці зі знеболювальним не було.

Хорхе ПАУЛО, 38 років, тренер, Буенос­Айрес:

– Ми кілька років прожили з отцем Хорхе в одному будинку. Часом допомагали йому донести пакети з магазину. Пам'ятаю, років чотири тому він сказав сусідці: "Я молюся за вас, хоч ваш собака і гидить мені на двері". Після його слів сусідка почала виводити пса на повідку на вулицю.

У нас час від часу були спільні прибирання у дворі. Кожна квартира отримувала якесь завдання. Хорхе раз випало садити дерева. ­Прийшли хлопці з церкви і за годину впоралися, ще й решті допомагали. Отець усіх пригощав чаєм і печивом.

×