15 грудня 1970 року спусковий модуль здійснив посадку на Венеру. Апарат відділився від радянської космічної станції "Венера-7". Модуль став першим літальним апаратом, який досягнув поверхні планети Сонячної системи.
Апарат створили з титанового сплаву, здатного витримувати температуру 500°C і тиск до 180 земних атмосфер. Модуль запустили разом із космічною станцією "Венера-7" з космодрому Байконур 17 серпня 1970 року. За 120 днів "Венера-7" досягла околиць Венери.
На висоті 55 км спусковий модуль викинув гальмівний парашут. 15 грудня 1970 року зі швидкістю близько 60 км/год здійснив посадку на планету. Апарат передав інформацію протягом 33 хв. спуску та 20 хв. з поверхні. Це дало можливість отримати дані про тиск і температуру Венери на різних висотах. Згодом зв'язок з модулем був втрачений.
Першу міжпланетну станцію для вивчення Венери запустили 12 лютого 1961 року. Коли "Венера-1" знаходилась на відстані 2 млн км від Землі, зв'язок з нею зник. У наступні роки запустили ще 7 апаратів. "Венера-4" стала першим земним пристроєм, що ввійшов в атмосферу іншої планети Сонячної системи. Спеціальний модуль "Венера-6" 1969 року наблизився до поверхні Венери на відстань 18 км. Зазвичай спускові апарати роздавлювались атмосферним тиском Венери.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Компанія Ілона Маска встановила новий рекорд
Наступні 7 запусків апаратів в рамках програми "Венера" були вдалі. Вони дозволили отримати дані про параметри ґрунту, чорно-білі та кольорові фотографії поверхні, провести її картографування, вивчити теплове випромінювання Венери.
20 липня 1976 року непілотований відсік американського космічного корабля "Вікінг-1" здійснив першу в історії людства м'яку посадку на поверхню Марса.
Коментарі