Діти розповідатимуть батькам про свої проблеми, якщо матимуть із ними налагоджені, довірчі відносини.
Потрібно говорити зі своїми дітьми, розповіла в інтерв'ю Gazeta.ua співробітниця Інституту соціальної та політичної психології НАПН України Ірина Губеладзе.
Чому діти не розповідають про проблеми в школі?
Це залежить від віку. Діти молодшої школи розповідають все батькам - діляться проблемами та складними ситуаціями. Вже у підлітковому віці авторитетами стають однолітки і діти намагаються максимально дистанціюватися від батьків. Хочуть бути дорослими. Дитина хоче показати, що зможе впоратися зі своїми проблемами самостійно. Як правило, негаразди пов'язані з однолітками, закоханістю, навчанням або булінгом. Підлітки перестають ділитися проблемами, бо вважають, що батьки нічого не розуміють в сучасному житті. До того ж, самі однолітки, які створюють ці проблеми, забороняють розповідати щось батькам. Вони створюють культуру, що ти не маєш жалітися, бо станеш "лузером" чи "слабаком". Часом це доходить до залякувань.
Чи існують ознаки, які можуть вказувати, що дитина відчуває емоційний дискомфорт?
Як правило діти стають нервово збудженими, погано сплять або замикаються в собі. Зазвичай з'являється нетипова поведінка. Наприклад, сором'язлива дитина може ставати більш зухвалою та агресивною. Діти, які навпаки були відкритими та комунікабельними, - закриваються в собі, прагнуть усамітнення. З одного боку це може бути пов'язано із закономірними процесами підліткового віку, коли змінюється світосприйняття і відбуваються гормональні дисбаланси. Вони призводять до того, що дитина сама не розуміє, що відбувається. Тим не менш батькам треба бути уважними до таких змін.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Не юристи й економісти - які професії затребувані в Україні
Як батькам налагодити з дитиною довірливі відносини?
Відносини можливі виключно через авторитет. Варіант такого, що вчителі чи батьки дають якісь повчальні рекомендації, нарікання на кшталт "ти маєш", "а ми в твоєму віці робили ось так" - сприймаються в штики. Дитина не буде цього робити. Батьки своїм прикладом мають показувати, що вони активні і ведуть здоровий спосіб життя. Дитина буде тягнутися за цим авторитетом. Якщо цього авторитету немає і від самого малечку батьки постійно повчали дитину, давали гіперопіку, дитина буде максимально відсторонюватися. Чим більше батьки дають такої опіки і турботи, тим болючішим буде для них це відторгнення.
Як правильно говорити з дітьми про проблеми в школі?
Якщо батьки хочуть попередити якусь ситуацію, то вони мають поговорити з дитиною. Насправді для всіх вікових категорій важливо мати таку розмову. Розмовляти треба тоді, коли діти спокійні та не агресивні. Розмова має відбуватися відповідно до віку. Інформація має бути достатня для інформування, а не залякування. Треба дати зрозуміти, що ви завжди поряд. Вони мають знати, що батьки - це ті люди, до яких можна прийти з будь-якою проблемою.
Дуже часто виникає проблема шкільного булінгу. Чи існують шляхи вирішення такої проблеми?
Стовідстково вирішити цю проблему не можна. Булінг існував і раніше, просто наразі він набрав більше обертів. У будь-якому колективі завжди є лідери та вигнанці. У підлітків відбувається формування ідентичності і вони вирішують, чи їм бути на периферії, чи ставати лідерами. Наша самооцінка формується відповідно до досягнень. В залежності від цього з'являється внутрішній стержень впевненості. У підлітковому віці цей етап тільки формується. У більшості дітей ще немає таких досягнень, щоб вони стали впевненими в собі. Тому ствердження самооцінки відбувається за рахунок приниження інших. Чим менше власних здобутків, тим більше підлітки ображатимуть інших. Це своєрідний механізм вибудови самоцінності. З точки зору освітнього закладу потрібно підтримувати здорові відносини з колективом. Наприклад, хтось гарно навчається, а хтось - займається спортом. У кожного є свої цінності. Коли вчителі підтримують дітей і наголошують на їхніх цінностях, то формується однорідна картинка в плані того, що немає поганих і слабких. На жаль, в нашій системі трапляється так, що самі ж вчителі і принижують дітей. Саме ці приниження стають поштовхом для інших дітей. Вони починають їх наслідувати.
Я би радила і батькам, і вчителям, і самим підліткам фокусуватися на власних перевагах, позитивних сторонах і досягненнях. Тоді і потреби принижувати інших не буде.
Булінг – дії учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному чи сексуальному насильстві. Такі дії вчиняються стосовно дитини чи дитиною стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого може бути заподіяна шкода психічному чи фізичному здоров'ю потерпілого. Булінг здійснюють також із застосуванням засобів електронних комунікацій.
ЮНІСЕФ визначає булінг як небажану агресивну поведінку дітей шкільного віку, яка призводить до цькування дитини іншою дитиною чи групою дітей з метою приниження, залякування та демонстрації сили.
Відповідно до дослідження ЮНІСЕФ: 67% дітей в Україні у віці від 11 до 17 років стикалися з проблемою булінгу; 24% дітей стали жертвами булінгу; 48% дітей нікому не розповідали про випадки булінгу; 44% школярів були спостерігачами булінгу, але ігнорували його, бо їм було страшно за себе; більшість дітей принижують за те, що вони мають вигляд, говорять, думають не так, як інші діти.
1 
1
Коментарі