Поставили на закладку більше твердого сиру – власниця овечої ферми про особливості бізнесу

7

Фото: Оксана Лучка

Близько семи років Оксана й Василь Лучківи з хутора Дубовий кут на Прикарпатті займаються вівчарством. Спершу планували овець розводити на м'ясо, але згодом адаптували під виробництво сирів. Спершу для туристів, а тепер і для споживачів на ринку.

"Чоловік купив овець породи Романа. Тоді планували розводити їх для себе. З часом стадо збільшилось і ми його зареєстрували як господарство. Спершу планували різати на м'ясо, але виявилось, що отримати легальні документи досить складно. В нас в районі немає бойні, а будувати її на території ферми дорого. До того ж цей ринок насичений конкурентним м'ясом. На прилавках Івано-Франківська лежить новозеландська баранина. Тому до овець м'ясних порід додали молочних лаконів і два роки тому почала варити сири", - розповідає Gazeta.ua Оксана Лучка.

Овеча ферма – безвідходне виробництво. Це і вовна, і м'ясо, і молоко. На фермі виготовляють 9 видів сиру і масло.

"Спершу почали варити сир для туристів. Складали дегустаційні тарілки, подавали з медом та домашніми винами. Тарілка з 9 видами сиру, вином з калини чи чорниці або чай коштували 200-250 гривень. Цього року через карантин змінили напрям продажів і перейшли торгувати у магазин і зареєструвались у групах, де цікавляться екологічно чистими продуктами. Привозимо сири в Івано-Франківськ у холодильник і люди приходять на певну годину і забирають", - пояснює Оксана.

Жінка розуміє, що її сири не є конкурентноздатними. Лише три види з них – тверді, які мають довгий термін зберігання, решта - до тижня.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Почали продавати зелень, навіть коли не мали етикетки – переселенки розповіли про незвичний бізнес

"Щороку поновлюємо асортимент. Цього року додали мариновану бринзу і масло. А от солений будз прибрали, бо був непопулярний", - додає фермерка.

Найпопулярніший - витриманий сир. Його продають по 600 грн/кг. Щомісяця проводять безкоштовні дегустації, щоб заохотити нових покупців.

"Цього року поставили на закладку більше твердого сиру, тому що він чим довже стоїть, тим смачніший і дорожчий. А молоді сири стали невигідні", - каже Оксана.

Сироварінню вчилася на сирних фермах у Рахові та Кам'янці-Подільському.

"Найскладніше було зварити тверді сири. Перший рік більша частина продукції пропала. Лише кожна десята голівка була добра. Зараз вже наловчилася варити так, що весь сир добрий", - каже Оксана.

Овець доять апаратом. Випасом і лікуванням займається чоловік Оксани. У сезон наймають чабанів.

"Молодняк овець забирають маленькими. Іноді ріжемо на замовлення. Іноді запікаємо для туристів з овочами. Ціна залежить від ваги", - пояснює господиня.

×